Іван Перепелко — водій транспортно-прибирального авто комунального підприємства "Парки Херсона". Щодня він вивозить побутове сміття на полігон. Працює в усіх районах міста, зокрема й у "червоній зоні". Чоловік розповів про ризики та особливості роботи у прифронтовому місті.
Це друга історія, яку Суспільне підготувало до Дня працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення в Україні. Він відзначається щорічно у третю неділю березня. Розповідаємо про комунальників, які дбають про Херсон в умовах щоденної небезпеки.
Необхідно працювати, щоб місто було чистим, говорить водій транспортно-прибирального авто Іван Перепелко. На бункеровозі чоловік вивозить сміття.
"Роботи багато, вона різна. Інколи я пересідаю на інше авто, коли потрібен водій. На жаль, після обстрілів у нас у Херсоні завжди роботи вистачає", — сказав Іван.
Працювати на вулицях міста небезпечно. Російська армія цілеспрямовано атакує безпілотниками спецтехніку та комунальників. Тому бронежилет, каска, детектор дронів та аптечка — це те, без чого чоловік зараз на роботу не виїжджає. Також він бере із собою рушницю для самозахисту.
"Рушниця особиста, офіційна. Керівництво не заперечує. Це не панацея, адже вона не захищає на всі 100%, але з нею трошки легше. І вже вдавалось захищатись і лишитися живим. Але ця рушниця стає у нагоді лише проти легких дронів. Від усього іншого, на жаль, не врятує", — каже Перепелко.
Водій КП "Парки Херсона" розповів, що неодноразове потрапляв під артилерійські обстріли. Має одне поранення та десятки контузій.
"Мене вдарило, була кровотеча, порвана рука. Але я поїхав виконувати роботу, замінив бункер, приїхав на базу. Звідти мене відвезли до лікарні та виконали всі процедури. Потім я повернувся на базу і поїхав на полігон вивозити сміття. Вже на наступний день вийшов на роботу. І з контузіями є біда. Вона не одна і я переживаю, що колись все це вилізе боком", — сказав чоловік.
У "Парках Херсона" також працює його 18-річний син. Хлопець ремонтує дахи після обстрілів. Іван каже, що сам вже адаптувався до небезпеки, але за сина та інших людей переживає.
"Страшно за них. А себе, скоріш за все, шкода. Раніше теж було страшно, втім зараз я себе жалію, бо мав поранення руки через дронову атаку, потрапляв на авто під обстріл. Було боляче, ще й контузії ці, але набагато страшніше, коли не можна допомогти іншим", — поділівся комунальник.
На підприємстві "Парки Херсона" він працює з вересня 2024 року. До повномасштабного вторгнення був моряком. Додому з останнього рейса повернувся 13 лютого 2022 року й відтоді з Херсона не виїжджав.
"Одна з мрій дитинства була — стати моряком, інша — їздити за кермом. Я це дуже люблю. І зараз почуваюся щасливим у такий тяжкий час, тому що я за кермом і я вдома", — каже Іван Перепелко.
Він додав, що попри щоденну небезпеку виїжджати з міста і кидати роботу не планує.
Джерело – Суспільне
