На Херсонщині 21 квітня вдруге відбувся захід в рамках фотопроекту "Берегині: любов і біль", присвячений збереженню пам’яті про загиблих українських військовослужбовців. Цьогоріч участь у проєкті взяли семеро матерів і дружин загиблих, розказала керуюча справами виконавчого комітету сільської ради Альона Каліченко. Учасниці проєкту принесли з собою світлини своїх чоловіків і синів, які загинули на війні.
Підготуватися до фотосесії учасницям допомагають перукарі та візажисти. Фотографиня одягає на плечі дружини загиблого військовослужбовця Марині Кузьменко кітель поверх вишиванки. Жінка розповідає, спочатку не хотіла брати участь у проєкті.
"Я просто хотіла подивитися, прийти і подивитися. Дякувати дівчатам: вони мене вмовили. Я взяла на всяк випадок все. І портрет взяла. І все. Але думала, я просто постою подивлюся і на цьому буде край", — говорить Марина Кузьменко.
Її чоловік Віктор став до лав Збройних Сил України 1 серпня 2024 року, розповідає жінка. Служив у 95 десантно-штурмовій бригаді. Майже рік його вважали зниклим безвісти, каже Марина.
"Їх направили на Курщину. 19 грудня нам сповістили, що чоловік зник. Рік чекали. У 2025 році 22 грудня сказали, що він загинув. Це була репатріація тіл з Курщини і було співпадіння ДНК. Так дізналися. У нас двоє дітей неповнолітніх: Даніїл і Анастасія", — каже жінка.
Олена Сіренко та її мати Наталя у проєкті беруть участь разом. Менший брат Олени Олександр Коломарчук пішов до війська у 2024 році, загинув 21 грудня 2025 на Запорізькому напрямку, розповідає жінка. Йому було 39 років.
"Він був для нас опорою, підтримкою, підтримкою для моїх діток. На жаль, після себе він не залишив нікого. В нього не було діток. Він служив у 24-й штурмовій бригаді "Айдар". Він постійно знаходився на нулі, на бойових, він постійно ходив на штурми. Він був щирий, усміхнений. Дуже добрий", — говорить учасниця проєкту Олена Сіренко.
Фотографиня та візажисти, які допомагають підготуватися жінкам до фотосесії, беруть участь у проєкті на волонтерських засадах. Перукарка Наталя Миколюк каже, робить це вдруге.
"Учасниці проєкту все ж таки, знаходять в собі сили виглядати гарно, в пам'ять про своїх рідних. Ця фотосесія і медіапроєкт у першу чергу йде на вдячність і шану пам'яті. І в них життя також продовжується з цим болем, з цим нещастям, але доєднується вся громада завжди. Щоб вони не відчували, що вони у своєму горі одні. І цей захід показує вже не вперше, що все ж таки вони приходять, спілкуються, і хоч на хвилиночку, на якийсь їм час, стає легше. Це видно по їхніх емоціях та відчуттях", — каже вона.
Лариса Верепаха та Наталя Орлова — викладачки місцевої школи мистецтв,- також прийшли підтримати учасниць проєкту.
"Хотіли підтримати матерів, сестер, жінок, які втратили свою опору, свій сильний тил, щоб їх трішечки відволікти від цієї такої мрячної, важкої буденності і занурити в світ музики", — розповіла скрипалька Наталя Орлова.
Цьогоріч у фотопроєкті "Берегині: любов і біль" взяли участь семеро жінок, чиї чоловіки та сини загинули на російсько-українській війні, розказала керуюча справами виконавчого комітету сільської ради Альона Каліченко.
"Не всі, на жаль, погоджуються брати участь. Свіжа рана дуже болить. Ми дуже вдячні всім, хто зміг перебороти себе та долучитися до цього проєкту. Ці портрети — це історія кожної родини, кожної втрати. На цих портретах військова форма, нагороди і фотографії загиблих героїв, які символізують біль, і національне вбрання жінок, які показують силу роду, духу та незламність українських жінок", — говорить Альона Каліченко.
Джерело – Суспільне
