На Херсонщині реалізували фотопроєкт під назвою "Берегині: любов та біль". Його учасниками стали родини, чиї чоловіки та сини загинули на війні. Усі фотоматеріали опублікують на офіційних сторінках соціальних мереж організаторів та представлять на виставці присвяченій Дню матері.
Перед фотосесією майстри перукарської справи та візажу працювали над образами учасниць. Одна з них — Ірина Данник, мати загиблого Данила Звонарьова. Син жінки загинув 23 липня 2023 року, прикривши собою побратимів. До лав ЗСУ він долучився добровільно. Воював на Покровському напрямку. 24 серпня 2024 року йому надали звання Герой України та відзначили орденом "Золота зірка" (посмертно).
"Я вважаю, що такі проєкти потрібні. Тільки так ми можемо подолати це в собі. Коли ми спілкуємося, слухаємо один одного — тільки через такі моменти людина не те, що відпускає, але вчиться з цим жити. Скажу за себе: я розумію, що я не одна. Мій син був дуже світлою, веселою людиною. В нього було дуже-дуже багато друзів. Скоро вже буде два роки, як немає мого сина в живих, а його друзі досі мене підтримують. Вони постійно дзвонять, приїжджають. На момент загибелі сину було 25 років. Виповнилось 15 липня, а 23-го він загинув", — сказала Ірина.
Вікторія Непомняща — також учасниця проєкту. Її чоловік Олександр загинув 1 березня 2022 року у Бузковому сквері у Херсоні. З 2014 року він був в АТО, мав поранення. Вікторія розказала, що останнє повідомлення від чоловіка отримала 1 березня. Довгий час жодної інформації про нього не було. Про загибель Олександра жінка дізналась від волонтера.
"Він був резервістом, хоча я розумію, що, мабуть, він сам, не чекаючи дзвінка, поїхав до Білозерки й повернувся додому вже з повісткою у руках. Приїхав, поставив машину в гараж і його збирали, хлопці машиною відвезли у військкомат Білозерський. Через знайомих, через родичів мені вдалося забрати тіло чоловіка. 15 березня я перепоховала його у Чорнобаївці під обстрілом. Село тоді обстрілювали", — згадує вона.
Юлія Бараненко тримає в руках портрет загиблого сина Максима. Зізнається, взяти участь у фотопроєкті погодилась одразу. Вважає, що такі заходи потрібні, аби більше людей знали про військовослужбовців, які віддали своє життя, захищаючи країну. Син Юлії загинув у Кринках 28 лютого 2024 року під час евакуації поранених.
"Родину вивіз у Польщу, а сам повернувся. Із самого початку він був у 35-й бригаді, 137-й полк. Були вони у Білогірці, Давидовому Броді, Покровську, Авдіївці. Їх човном сюди вже привезли на правий берег, витягнули хлопців, але "Градами" накрили й загинув", — сказала Юлія.
Учасниць проєкту фотографувала Олександра Устинова.
"Взагалі-то в нас спільне горе. Це по-перше. По-друге, підтримка дуже важлива, коли люди втратили свою кохану людину на війні. Такі заходи дуже важливі для людей, щоб вони відчували підтримку суспільства", — вважає вона.
Після деокупації Херсона чоловік Олександри добровольцем приєднався до лав ЗСУ. Він загинув 12 травня 2023 року.
"Чоловіка я втратила на війні. Ти наче живеш далі, все добре, ти посміхаєшся, але ж як є", — каже жінка.
У фотопроєкті "Берегині: любов та біль" взяла участь 21 родина, чиї чоловіки та сини загинули на війні. Цей проєкт організували з нагоди Дня матері та Міжнародного Дня сім’ї, розказала Альона Каліченко.
"Ідею цього проєкту ми підхопили у Білоцерківської громади. У них він називається "Світло сердець". Ми запропонували цю ідею нашим дружинам, матерям загиблих. Вони відгукнулися. Сьогодні перший етап проєкту. Зібралися дружини, матері з дітками, з онуками, з портретами, з нагородами, в національному вбранні", — сказала вона.
По завершенню проєкту учасниці отримують один екземпляр друкованої світлини. Усі фотоматеріали будуть опубліковані на офіційних сторінках соціальних мереж організаторів та представлені на виставці присвяченій Дню матері.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp,
Джерело – Суспільне
