Люди, що з вами???? Потяг Херсон – Київ запізнився на 5 годин у зв’язку з обстрілами!!! Не тому що комусь захотілося! Таксі на Київському вокзалі викликати нереально. Їхати на Поздняки. Поліція байдуже катається поруч. Стояти з дитиною 1 р.9 місяців і почути від “грача” на вокзалі “Так, як у Вас дитина – 2000 грн.” Замість того, щоб навпаки допомогти. Я в шоці.
***
У моєму дворі нас залишилось троє, а у під’їзді я взагалі тепер один. Ну, з кішкою )
Це так незвично. А головне, якось непомітно двір обезлюдів. Взагалі всі ці майже чотири роки наш двір був якоюсь аномалією. Коли на початку 2023 з Херсона, а особливо з прибережних районів відбувся масовий ісход мешканців, то на вулиці ти був завжди – один. Навіть на нашій центральній, Європейській. Йдеш по місту – геть нікого нема. Але повертаєш до себе у двір – повно народу! Десь, здається, 15 багнетів можна було нарахувати в нашому цивільному гарнізоні.
А потім якось… Одна сусідка не змогла більше жити одна – вік і серце, – поїхала до доньки за кордон і там померла. З іншого під’їзду дуууже старенька пара – теж, дід помер, бабцю увезли в лікарню. Потім двічі влучило в один з будинків нашого двору, розвалило дах, та ще й пожежа зайнялась – отже, загасили, але будинок став вже непридатним для життя. А там жило четверо… ні, п’ятеро людей. Все, з’їхали хто куди. Причому, одна пара вже були переселенці з затоплених вулиць, і знов змушені були переїжджати.
А ще одним з тих влучань РСЗВ уламками вбило літню сусідку… Отак – мінус, мінус, мінус, мінус…
Потім, це вже зовсім нещодавно, влучили в дах вже в моєму будинку, на щастя, над сусіднім під’їздом – і з нього знов двоє поїхали, бо без даху жити не дуже… І на цьому нервозному тлі діти забрали стареньку тітку Шуру, яка жила наді мною. І її сусіди, молода пара, теж сказали, що це вже занадто – і переїхали на Таврік, зняли квартиру.
Ще одну лежачу сусідку зверху довбанув інсульт – теж увезли.
І отак – оп-оп-оп – і майже нікого не залишилося. Літня пара в сусідньому під’їзді, і я. Все. Ще дворова Кися і її чорна донька Чуня – у мене вдома )
Але! От на тлі цього спустошення, поїхав я сьогодні вглиб Херсона стригтися. І очманів – маршрутка переповнена! Я так здивувався, питаю у Тоні, нашої перукарки, звідки стільки народу, невже в Херсон люди повертаються? А вона каже, ні, це ж як раз всі ті, хто з прибережних кварталів перебрався в більш віддалені райони міста, і тому там тепер аншлаг.
Отакі херсонські контрасти.
***
25 березня християни святкують Благовіщення Пречистої Діви Марії – одне з 12 найбільших свят у літургійному році. Це третє за значенням християнське свято після Великодня і Різдва Христового.
***
Кожен раз, рухаючись головною і фактично єдиною дорогою, що веде до Херсона, ти опиняєшся в іншій реальності. Кожна наступна поїздка стає небезпечнішою за попередню.
Траса М-14 Херсон – Миколаїв є критично важливим маршрутом. Вона фактично залишається єдиним стабільним сполученням міста із зовнішнім світом. Саме тому вона перебуває під постійною загрозою.
Економічне життя міста напряму залежить від цієї дороги. Бізнеси, які забезпечують людей базовими потребами – продуктами харчування, засобами гігієни, ліками – змушені працювати в умовах постійного ризику.
***
Щось наш мікрорайончик у декілька вулиць став дуже популярним у ворожих дронів. Не можу ніяк походити свою норму кроків, через кожні 200-300 кроків чую дрон і ховаюся в дім. А чоловік пішов у аптеки, там зараз теж активність дронів, тож переживаю, як він повернеться. Сьогодні вранці по провулочку повз нас пролетіла машина, за якою гнався дрон. Добре, що в кінці провулка різкий поворот, то водій з ним впорався, а дрон влупив у дерево на розі провулку і підірвався. Сусід ходив дивитись, каже на оптоволокні був, висять його “кишки” з тими нитками на дереві.
Джерело – Гривна
