У рубриці «Фотофакт з минулого» публікуємо короткі цікаві історії з довоєнного життя Херсонщини. Далі – розповідь про дивака, який спорудив собі житло посеред степу.
На цій світлині початку 2000-х років – юрта, яку власноруч збудував житель одного із сіл колишнього Великоолександрівського району, що займався народною медициною. Місце для житла він обрав подалі від людей – серед степу десь на межі з Бериславським районом.
Про відлюдника дізнався херсонський фотожурналіст, постійний автор газет «Гривна» та «Суботній випуск» Анатолій Андрєєв і вирішив завітати в гості.
«Чоловік погано йшов на контакт, не хотів нічого розповідати про себе й взагалі був дуже здивований, що до нього приїхали аж із Херсона велосипедом. Сфотографувати себе теж не дозволив», – пригадує журналіст.
На думку Анатолія Андрєєва, причиною могло бути те, що свій шалаш чоловік облаштував між двома електроопорами, самовільно під’єднався до них і крав світло.
Споруда, що зовні нагадувала юрту, була досить оригінальною: висока, добре утеплена, адже її власник тут і зимував. Каркасом слугувала металева конструкція, обтягнута брезентом, який використовують для військової техніки. Усередині, по центру, стояла саморобна буржуйка, від якої назовні виходила труба – тут чоловік і грівся, і готував собі їжу. Крім того, в юрті були всі необхідні для проживання речі: ліжко, розкладний стіл і навіть телевізор та радіоприймач.
Журналісту вдалося дізнатися, що свого часу чоловік навчався в медінституті в Криму, але так і не закінчив його, бо зрозумів, що не вписується в межі інститутської програми. Вирішив, що йому ближча народна медицина, тож і присвятив себе цілительству.
Влітку він збирав трави на довколишніх полях, сушив їх і робив настоянки. Також вів щоденник, в якому записував усе, що знав про рослини.
«Усі його ліки були на спиртовій основі, точніше – на самогоні. Напій він виготовляв сам – найчистішої якості. У нього була багаторівнева система фільтрації, для якої він використовував гальку, пісок і глину», – розповідає Анатолій Андрєєв.
До відлюдника часто приходили по лікувальні настоянки – його добре знали в навколишніх селах. Люди несли хто банку меду, хто – шмат м’яса чи сала, натомість отримували бажану настоянку та надію на одужання.
Скільки часу чоловік прожив посеред степу та якою була його подальша доля – достеменно невідомо.
Фото з архіву Анатолія Андрєєва
Джерело – Гривна
