З 2022 року станом на лютий 2026-го кількість жителів Херсонської громади зменшилася з 323 до 75 тисяч. Частина людей виїхала у більш безпечні регіони. Втім багато хто лишається у місті. Як розповіла заступниця Херсонського міського голови Наталія Чорненька, 70 відсотків евакуйованих з небезпечних районів не дають згоди на виїзд із громади.
Валентина Кротова з серпня 2025 року живе у кімнаті в одному з місць тимчасового проживання разом зі знайомою — Надію та її котом Чернишом. Обидві жінки евакуювались з мікрорайону Корабел.
"Там немає ні світла, ні газу, ні води. Діти мені сказали: "Ма, виїжджай, тому що дуже тяжко буде". Так воно і вийшло, бо зима була тяжка. Морози сильні прийшли. У квартирах було по п'ять градусів морозу", — каже жінка.
У мікрорайоні Корабел залишаються її син та невістка. Через це Валентина не планує виїжджати з Херсона. Говорить, краще бути ближче до хати й до дітей.
"А чого десь їхати? Ми потім звідти не повернемося. Сподіваюсь, що поїдемо додому. Зараз я туди не можу ходити. Діти кажуть, що стежать за житлом. Там був сильний "приліт" з обох боків будинку. Вони зробили, що могли, — позабивали вікна, прибрали уламки та сміття", — сказала вона.
Ще у тимчасовому прихистку мешкає Раїса Доценко. Вона теж евакуювалась з мікрорайону Корабел. Говорить, взяла з собою документи, речі першої необхідності та 12-річну собаку Джесі.
"Я живу сама із собакою. Чоловік помер, син помер. Якби не поліція, я б не поїхала з Острова. Мене вивезли сюди, прихистили — я всім задоволена. Ми на Острові прожили 45 років — з дня, коли наш будинок був побудований. Я нікуди не виїжджатиму, хоча мені пропонували. Як би там не було, якщо навіть стіни залишаться, я повернуся. Буду ремонтувати, підіймати, може допоможуть із цим. Тільки додому", — сказала жінка.
Чекає на повернення у власну оселю і 19-річна Валерія. Разом із чоловіком та двомісячним сином вона проживає в орендованій квартирі у Дніпровському районі.
"Я сама з Консервного. Виїхала звідти два роки тому, а бабуся з мамою — рік тому. Після цього я ще ходила додому. Останній раз була там торік, а це 100 метрів від Дніпра. Хочеться, аби син ріс у Херсоні. Тут вже звична атмосфера. Я про це місто знаю багато чого. Тут проходило моє та чоловіка дитинство. Не хочеться нікуди їхати", — каже Валерія.
Її чоловік зараз лікується в одному з медичних закладів після поранення, яке отримав через скидання вибухівки з російського безпілотника. Проте своє рішення про виїзд з Херсона родина не змінила, говорить дівчина.
"Ми розмовляли з чоловіком. Навіть якщо їхати до Миколаєва чи Одеси, то там теж є обстріли. Не такі, звісно, як тут, але ж прилітає. Тут ти хоча б знаєш своє місто, свій район. Навіть в екстреній ситуації знаєш куди бігти, де заховатися", — сказала вона.
Станом на лютий 2026 року у Херсонській громаді проживає близько 75 тисяч людей, в обласному центрі – понад 63 тисячі, говорить керівник МВА Ярослав Шанько.
"У нас є місця тимчасового проживання, куди ми розселяємо людей з категорії внутрішньо переміщених. Такі місця є і в місті, і в області, як, в принципі, у кожній області нашої країни. Ми пропонуємо людям виїжджати в регіони, де краща безпекова ситуація", — сказав він.
За словами заступниці Херсонського міського голови Наталії Чорненької, 70 відсотків від загальної кількості евакуйованих залишаються у громаді, в будинках своїх рідних, знайомих. Мало людей дають згоду на виїзд за межі міста.
"Зазвичай із зон обов'язкової евакуації люди переміщуються в мікрорайони Таврійський, Шуменський, Житлоселище. Більша частина переїжджає з центру та ХБК, але там все ще достатньо багато людей проживає. В місті є сім місць тимчасового проживання. На сьогодні практично всі вони зайняті", — розповіла Чорненька.
Люди можуть перебувати у місцях тимчасового проживання до шести місяців, але за потреби цей термін можуть продовжити. Проживання безоплатне. Також людей забезпечують триразовим харчуванням, надають психологічну, юридичну та медичну допомогу.
Джерело – Суспільне