Морський піхотинець Володимир Реул із Херсонщини провів у російському полоні понад півтора роки. Він підписав контракт із ЗСУ у 29 років. Служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірал Михайла Білинського. Зараз чоловік із родиною живе на Тернопільщині.
Історію військового розповіли у Суспільне.Тернопіль.
За словами Володимира, 24 лютого військові переправляли техніку та строковиків через Антонівський міст з лівого берега Дніпра на правий. Проте не встигли, бо росіяни увійшли з Криму, розповів чоловік:
"От ми до нього доїхали, а там вже йшли бої. Повернулися назад у Гладківку, стали в колону і чекали наказу. Прийшли росіяни. Стали бити по нас великокаліберним кулеметом і ми так посадкою, посадкою вийшли та хто куди".
У Каховці жила родина чоловіка, тож він вирішив добиратися додому. Він пішов через Олешківські піски та того дня пройшов 35 кілометрів. Ночував у комишах поблизу Великої Кардашинки. На світанку чоловік дістався до найближчого села.
"Їхав хлопець на "дев’ятці" на роботу. Це був ранок, десь о пів на шосту. Я йду в формі, все в пікселі. "Треба допомога?" – "Треба. Бажано б телефон зарядити". Сідаємо в машину, проїхали, метрів 400. Вони з дружиною давай бігом мене перевдягати. А він такий маленький, десь 48 розмір в нього, а в мене 52".
Наступного дня по чоловіка приїхали батьки дружини з одягом та взуттям. Вони вигадали легенду, що він працює у теплицях і так дісталися до Каховки. На початку квітня рідні Володимира виїхали з окупації й він залишився сам. За три місяці до його квартири прийшли росіяни. Володимир вважає, що це сусіди розповіли про те, що чоловік служив у ЗСУ.
"Там такий є населений пункт Любимівка, і там в підвалі просидів я півтора місяця. Потім повезли в Генічеськ. Десь години три допитували. На поліграф повезли мене: брешу я, чи не брешу, чи здавав позиції росіян, чи не здавав. Вони там трошки по мені погуляли струмом. Два мідних проводи: кому на пальці ніг, кому на пальці рук, кому на вуха, кому на зуби", – поділився чоловік.
Він розповів, що через тортури змушений був говорити все, що хотіли почути від нього росіяни. Катували його також у Донецьку та Горлівці. Володимир розповів журналістам про "горлівську прийомку":
"Кийком по дупі, по ногах. Ноги в мене були такі чорні, як штани. Це називається в них "прийомка". Декого били лінійкою металевою з нержавійки. Били по спині, такі були гематоми на всю спину. Кому що. Мене трубою такою ПВХ били".
Нога Володимира Реула після "горлівської прийомки"
У російському полоні Володимир провів півтора року. Його обміняли 30 грудня 2024 року. Тоді додому повернулися 187 військовослужбовців ЗСУ.
Обмін полоненими 30 грудня 2024 року. Фото: 36 ОБРМП
Родина чоловіка оселилася на Бережанщині Тернопільської області.
"Мій син Станіслав. Йому 21 рік. Він в Польщі, у Варшаві. Там працює. Донька Віра. Вона народилася якраз за півтора місяця до повномасштабної війни. Ми розлучилися, коли вони виїхали з окупації, їй було три місяці. Зустрілися вже після полону, їй вже було три роки й три тижні. Вона мене надихає. Взагалі, діти мене надихають", – розповів він про родину.
Зараз Володимир проходить реабілітацію та паралельно навчається на магістратурі Тернопільського педагогічного університету на факультеті іноземних мов, вивчає англійську, додали у Суспільне.Тернопіль.
- Юрій Папошніков із Томиної Балки Херсонської області, який повернувся 2 жовтня 2025 року з російського полону, дотепер проходить реабілітацію. Юрій схуд на 33 кілограми, залишається уламок у спині, а нещодавно витягли ще один з обличчя.
Джерело – Вгору
