Валід народився на Херсонщині, а з 2012 року жив у Криму. Під час окупації півострова співробітники ФСБ викрали чоловіка, били, катували та незаконно утримували його близько двох тижнів. Зрештою відпустили, але заборонили в'їзд до Криму на 30 років.
Після цього чоловік пішов добровольцем на фронт. Він служив на Сході України, а під час повномасштабної війни звільняв від російських окупантів Херсон. В окупованому місті залишався його батько. Зараз Валід продовжує обороняти українські землі. Він має чотирьох дітей і каже, що "не міг не йти на війну".
Історію Валіда розповіли у Радіо Свобода.
Валід виріс у Херсонській області. Він 10 років прожив за кордоном, а у 2012 році повернувся і переїхав до Криму. Чоловік працював у службі безпеки кримськотатарського телеканалу «ATR» у Сімферополі.
Коли півострів окупували росіяни він супроводжував журналістів, які висвітлювали події тих днів, возив їжу до заблокованих військових частин, а 26 лютого був на мітингу під Верховною Радою Криму.
Співробітники ФСБ викрали Валіда 16 березня, у день проведення незаконного референдуму, поблизу під'їзду його будинку. Причину затримання йому не пояснювали, але він вважає, що це сталося через його проукраїнську позицію, а також релігійні погляди, бо він мусульманин.
Його утримували в підвалі три доби: катували струмом, били та імітували розстріли. Незабаром перевезли до СІЗО і влаштували "суд" у Київському районному суді Сімферополя. Чоловік каже, що вирок уже був готовий.
«Там уже лежав надрукований вирок, що «мене зловили п'яним у центрі міста, що я лаявся матом. І в рюкзаку в мене знайшли пляшку горілки, Коран і ніж». Такий стандартний набір екстреміста. Розумієте, наскільки це абсурдно. І мені дали арешт на 15 діб», – розповів військовий журналістам.
У СІЗО його незаконно утримували понад два тижні, а відпустили 1 квітня. Силовики відвезли Валіда на КПП «Армянськ» і сказали, що в'їзд до Криму йому заборонений на 30 років.
Валід спочатку повернувся до Херсона, а згодом приєднався до добровольчого батальйону «Крим». З полігону добровольці одразу поїхали в Іловайськ, де у Валіда відбувся перший бій. Його група була першою, яка вийшла своїми силами, вирвалася з оточення та дала бій окупантам.
З осені 2014-го до літа 2015 року Валід двічі був поранений. Воював у Донецькому аеропорту, Пісках. Улітку 2015 року офіційно звільнився і повернувся до цивільного життя. Коли почалося повномасштабне вторгнення він повернувся до війська. Трьох дітей та дружину вивіз до румунського кордону, а сам поїхав захищати Україну.
Перші п'ять днів він працював в урядовому кварталі в Києві. Також добровольцем воював у Київській області, у складі 3-го полку Сил спеціальних операцій. Після відступу російської армії з Київщини Валід офіційно мобілізувався до лав 73-го центру Сил спеціальних операцій і поїхав у рідну Херсонську область.
«Оскільки у мене в Херсоні був батько в окупації, то я хотів на південь. Якщо воювати, то мені південь був ближчий, тому що південь – це ближче до Криму, тому що там рідний Херсон, там рідний Крим. Для мене було логічно, що я хочу туди», – розповів він.
Їхній підрозділ займав позиції поблизу села Давидів Брід. З батьком, який жив у окупованому Херсоні, чоловік не спілкувався, аби не наражати його на небезпеку.
Херсонщину чоловік звільняв у складі 28-ї окремої механізованої бригади імені «Лицарів Зимового походу», до якої перевівся восени 2022 року. У цій бригаді він служить досі. За його словами, вони одні з перших заходили в Херсон і селище Антонівка.
«Я служив у розвідувальному взводі, ми були розвідкою одного з батальйонів, одразу зібрали невелику групу, 8 осіб, і пішли на Правдине, зачищати. Зайшли в Правдине, ми побачили, що позиції порожні, покинуті. Там, де ще вчора вони стояли, ми їх бачили в бінокль, зараз там порожньо. Місцеві вийшли, сказали, що росіяни вночі знялися, ми зрозуміли, що вони відступають. Ми поїхали через Білозерку і зайшли в Херсон з боку Шуменського мікрорайону. Побачили, що порожньо, місцеві вже виходили з прапорами, казали, що росіяни знялися, і ми так доїхали до самої Антонівки», – розповідає командир роти.
В Антонівці російської армії теж не було, українських військових зустрічали місцеві жителі. У Херсоні чоловік зустрівся з батьком.
Перша зустріч із батьком після звільнення Херсона (фото з особистого архіву Валіда)/ Радіо Свобода
Через два тижні після звільнення Херсона бригаду перекинули на Донбас під Бахмут. З кінця 2022 року і дотепер вони залишаються на цій ділянці фронту, розповіли у Радіо Свобода.
«Наша бригада перебуває там уже три роки. І за весь цей час особисто в моєму батальйоні не було жодної ротації. Нас жодного разу не виводили. Ми, я думаю, не єдині такі, таких підрозділів багато. Але ось жодного разу нас не виводили ні на злагодження, ні на доукомплектування, ні на ротацію, нічого. Усі три роки ми перебуваємо там, безпосередньо на передовій», – розповів військовий.
У липні 2023 року Валід дістав поранення в бою, після лікування та реабілітації знову повернувся на фронт. Зараз він – старший лейтенант і командир роти безпілотних авіаційних комплексів 28-ї бригади.
Востаннє у Херсоні Валід був у лютому 2025 року, на похоронах батька. Він каже, що батька ховали з увімкненим РЕБом, адже в повітрі були FPV-дрони.
Зараз Валід має четверо неповнолітніх дітей та міг не йти на війну. Однак цей варіант він навіть не розглядав, поділився чоловік з журналістами. За його словами, не здаватися і вже майже чотири роки залишатися на фронті змушує не тільки дисципліна та мотивація, а також усвідомлення свого чоловічого обов'язку.
- Морський піхотинець Володимир Реул із Херсонщини провів у російському полоні понад півтора року. Він підписав контракт із ЗСУ у 29 років. Служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірал Михайла Білинського. Зараз чоловік із родиною живе на Тернопільщині.
Джерело – Вгору
