Про першого хворого на коронавірус у Запорізькій області стало відомо 24 березня. За два місяці COVID-19 діагностували у майже чотирьох сотень людей, що є мешканцями 14 населених пунктів регіону.
Головним медичним закладом, де лікують ковідних хворих, визначено Запорізьку обласну інфекційну лікарню. Цьогоріч деяким її корпусам виповнилось 90 років. Медики багато разів зверталися до представників влади з проханням привести до ладу будівлі, зробити капітальний ремонт, але натомість отримували гроші, яких вистачало хіба що на косметичні зміни. Так було до коронавірусу, точніше доти, здається, поки він не “підкосив” кількох запорізьких можновладців.
Ми приїхали в обласну інфекційну лікарню якраз у той час, коли бригада “швидкої” привезла туди хворого на COVID-19.
- Ви не підходьте до тієї машини. Ну що ви там не бачили? Ну, чи вартий той кадр, який ви зробите, того, аби ходити там? Ну бачите ж, “лунатіки” ходять (так називають медиків у костюмах – авт.), то значить, ковідного привезли, – зустрів нас сторож лікарні.
Чоловік сказав, що вже багато років працює в інфекційній лікарні, але тільки зараз став таким обережним.
Про те, як працюється медикам під час пандемії, ми хотіли спитати в них самих, але від інтерв’ю усі відмовились. Зустрітися з нами без вагань погодився директор КНП “Обласна інфекційна клінічна лікарня” Запорізької обласної ради Володимир Шинкаренко.
Володимир Шинкаренко
- Володимире Леонтійовичу, сьогодні, бачимо, хворого с коронавірусом привезли до вас?
- Та тільки в МОЗ сказали, що карантин послаблять, так люди познімали маски. Усі тренують друге чи третє підборіддя, прив’язують маски і так носять, ну який це захист? А потім до нас “їдуть”.
Коли бригада швидкої допомоги привозить до нас пацієнтів із COVID-19 – це майже 95% протестовані люди, у яких уже підтверджений цей діагноз. Є й такі випадки, коли комусь зробили швидкі тести і вони позитивні, тож до нас привозять, але ми робимо ПЛР і тоді вже діагноз 100% ставимо.
- Скільки людей з COVID-19 пройшло через вашу лікарню за час карантину?
- За весь час карантину пролікувалось 111 чоловік (станом на 14 травня – авт.). На жаль, одна людина померла. Вона у важкому стані до нас надійшла. 44 людини лікуються, а решта — виписані з одужанням.
- Більше половини хворих вилікували, то вже, мабуть, і графік відпусток склали? Тим більше, що карантин послаблюють.
- Яка там відпустка, коли гримить? Генералу, який покинув свою армію, коли йде війна, “ганьба!” Я в суботу і неділю сиджу на роботі. Люди бачать – “Шинкарь сидить” – і психологічно це їх підтримує. Не обов’язково, щоби був поруч, але вони знають – я на місці.
Слава Богу, що ми узгодили, як без перебоїв працювати, обходячись тим персоналом, який залишився в інших відділеннях.
- Багато людей звільнилося через коронавірус? Чого бояться?
- В одних є вікові застереження: люди віддали майже все життя роботі в інфекційній лікарні, і вони мають право не загинути тут. У інших – є малі діти чи літні батьки. Це справа кожної людини, всі чогось бояться.
Багато людей негативно налаштовані. Чимало наших співробітників не хочуть, аби знайомі чи сусіди знали, що вони працюють із ковідними пацієнтами. Це більше психологічне питання.
А загалом, у нас в Україні люди відчайдушні: або вони їдять рибу при ботулізмі, не маючи при цьому вакцини, або так само їдуть на шашлик, коли епідемія того ж коронавірусу. У нас є брак інформації, але він був і в Італії, і в інших країнах. Цей вірус реально забирає життя. Тому треба розібратися, що і як. Ми могли б уберегти себе, якби зробили Санжари кругом.
- Що маєте на увазі?
- Що маю на увазі? Якби всіх, хто прилітав або повертався додому, відпускали тільки через карантин – 2-3-тижневий, але той карантин не за кошти людей мав би бути, а якби держава його на себе взяла. Та в жодному разі не відпускати під чесне слово людей. Бо ті, хто приїхав, удома не сидять. У нас є можливості розмістити людей, є санаторії, табори… Ми (держава – авт.) менше б коштів витратили на лікування і себе б уберегли.
- Вам також страшно?
- Я давно нічого не боюся. Мене треба знати, аби зрозуміти, що вмовляти залишити роботу – марно. Вдома, принаймні, таких розмов не було.
- Лікарня взагалі була готова до цього вірусу? Персонал навчання проходив?
- Ми були готові до будь-якої надзвичайної ситуації, що не називалась пандемією, до епідемії. На території нашої лікарні є двоповерховий корпус, який завжди був розрахований і планувався як шпиталь особливо небезпечних інфекцій (ебола, чума, холера тощо). Персонал завжди був навчений і підготовлений. Різниця була тільки в незначних нюансах, що стосувалися засобів індивідуального захисту. Ми виконуємо свою роботу. Не можу сказати, що ми розраховували, що “чума” або “холера” прийде, але готувалися до найгіршого. Щодо навчань, то ми завжди проводили навчання щодо тих засобів індивідуального захисту, які треба використовувати: чи це біологічний костюм, чи комбінезони. Різниця – у швидкості та техніці вдягання. Ну, і в ціні, комбінезони дорожчі. Але і костюм, і комбінезон захищають. Є людина у штаті, яка допомагає одягати засоби захисту, є порядок. Усе прописано кров’ю та чиїмось життям, то треба виконувати те, що вже поколіннями відпрацьовано. Точно знаю: якщо зробиш усе як слід, є гарантія, що ніякого зараження не буде.
- Скільки часу в спеціальних костюмах працюють медики вашої лікарні?
- Максимально – 4 години, але зазвичай працюють менше, він незручний.
- Ви їх потім ще використовуєте? Може якимось засобом спеціальним обробляєте?
- Ні. У нас всі вироби одноразові. Повторно їх у жодному разі не використовуємо. Це набагато спрощує процедуру й утилізації, і обробки. Ми можемо по 2-3 рази використовувати захисні екрани чи окуляри. Їх можна обробляти.
- Деякі волонтери ображаються на медиків, які відмовляються брати ті ж костюми чи захисні екрани. Чи все те, що дарують, підходить для роботи з COVID-19?
- Я також прошу не купувати нам несертифіковані речі. Люди йдуть у палату до хворих, і я маю їх одягти. Люди повинні не лише відчувати себе захищеними, а й насправді бути такими. Я прошу не ображатись на нас, ми профільний заклад, і якщо нам не підходить, то може, іншій лікарні підійде.
- Ті, хто працюють з ковідними хворими, отримали обіцяні владою надбавки?
- За ідею ніхто не працює. Якщо можна так сказати, то є відшкодування. Хоча його страшно назвати відшкодуванням. На руки лікар отримує від 11 000 до 12 000 гривень, це і є ті 300%, про які всі кажуть, а медична сестра – 7000-8000 гривень. Це не такі великі кошти, як пересічні громадяни думають. 300% надбавка рахується з посадового окладу, а він у тих же санітарок – менший за прожитковий мінімум. І дуже прошу не мішати тут Гіппократа, клятви та білі халати. Ми виконуємо свою роботу. Не більше й не менше. Оцей пафос, коли один день на рік всі плачуть і співають “люди в білих халатах”… Пора вже змінювати ситуацію: або ми ставимося одне до одного, як люди, як спеціалісти, або… Усі випускники, які приходять до нас, кажуть: «Ми вчились за гроші і хочемо заробляти». Зарплати, які отримують медики, я не хочу коментувати, бо це просто ганьба!
- У березні, коли першого пацієнта з коронавірусом привезли, лікарня була готова?
- Так, ми були готові. У нас були спеціальні бокси, ми проводили навчання. У нас все було. Сьогодні, завдяки апаратам ШВЛ, які місто Запоріжжя дало нам у позичку, ми повністю забезпечили своє відділення анестезіології й реанімації. 6 апаратів ШВЛ класу Hamilton і два у нас ще є в резерві. Але ми були розраховані, не дай Бог, мінімум на 20 пацієнтів, які могли бути на апараті ШВЛ.
- Наразі є такі?
- До апаратів ШВЛ не підключені, але дуже багато кисневозалежних: киснева маска – це значить, що хворий дихає сам, а ті, хто підключені до ШВЛ, введені в медикаментозний сон і за них дихає апарат.
- Ви сказали, що є апарати класу Hamilton – це що значить?
- Це апарати експерт-класу, в яких є інтелектуальна підтримка і вони роблять розрахунки самі. У нас обладнання – бюджетний варіант, але нас це цілком задовольняє.
- У Запоріжжі COVID-19 одними з перших “підхопили” депутат і голова облради. Знаю, що дехто з можновладців лікувався стаціонарно й на собі перевірив якість медицини, тепер вони знають про “вузькі” місця. Тож питань із фінансуванням лікарні напевно не буде?
- Сьогодні ті, хто раніше лікувався за кордоном, вимушені залишатися вдома і перебувати у звичайних лікарнях. Так, справді, у нас і депутати лікувались.
- Що кажуть?
- Кажуть, що медицину треба поправляти. У двоповерховому шпиталі для особливо небезпечних хвороб треба зробити ремонт, перекрити покрівлю. Ми, як мінімум, з 2013 року про це говоримо і до всіх стукаємо. А сьогодні от достукався COVID. Прийняте рішення про приведення будівлі до належного сучасного стану.
- А коли лікарню взагалі будували?
- Одноповерхові корпуси були закладені в 1928 році, здали їх в експлуатацію, і перші пацієнти були вже в 1930-му. Цього року лікарні 90 років. Влада виділяла кошти, але на кардинальні зміни їх не вистачало. Так, десь підлатали, підфарбували, підмастили.
Наша лікарня розрахована на 320 ліжок, але один одноповерховий корпус хронічно в ремонті, другий також. Кошти не виділяються з 2014 року.
- Медики прогнозують другу хвилю коронавірусу на осінь. На вашу думку, вірус буде слабшим?
- На сьогодні ми не знаємо, які будуть його прояви. Вірус із такою швидкістю мутує, він вибирає тих, у кого слабший імунітет або хронічні захворювання.
- Як себе уберегти?
- Використовувати всі засоби захисту: дезінфекція рук, маска, дотримуватись безпечної відстані. Не треба Бога спокушати – він усе бачить. Не варто вірити, що ми безсмертні. Усі ми смертні. Тож себе і тих, хто нас оточує, треба берегти.
P.S. У Запорізькій області, згідно з даними лабораторного центру МОЗ, кожен п’ятий хворий коронавірусом – медик. В обласній інфекційній лікарні хворих медиків на сьогодні немає.
Джерело – Вгору
