Реформа галузі охорони здоров’я, мабуть, одна з найбільш довготривалих і найскандальніших реформ в Україні. Міністри змінюються, концепції створюються і щезають у суперечках депутатів і чиновників МОЗу, а «віз і досі там». Неспроможність державної машини взяти на себе відповідальність за радикальні зміни у цій сфері призвела до появи, скажімо так, громадської концепції реформування охорони здоров’я із назвою «Нова модель охорони здоров’я в Україні «Модель 5». Концепція передбачає обов’язкове державне страхування, значну реорганізацію самої системи охорони здоров’я та її фінансування, а саме - цільове призначення частини існуючого податку на отримання гарантованих державою медичних послуг для кожного українця без підвищення податкового навантаження на платників податків.
Детальніше про цю концепцію Укрінформ розпитав її автора, члена ради директорів Спілки українських підприємців (СУП) та екс-заступника губернатора Київської області Валерія Кондрука.
Чому ваша концепція має таку назву – «Модель 5»?
У світі існує декілька успішних моделей надання медичних послуг: приватне фінансування охорони здоров’я народило найуспішнішу у світі медицину США (при цьому, доступну не всім); модель Бісмарка (фінансування медичних послуг через обов’язкове страхування), яка успішно реалізована у Німеччині; модель Беверіджа (бюджетне фінансування медичних послуг) ще успішніше реалізована у Великобританії.
Однак, відповідальна політика у будь-якій сфері, особливо, у такій чутливій як охорона здоров’я, мусить відштовхуватися від реального стану справ. Неможливо перенести модель охорони здоров’я, яка успішно працює у Сполучених Штатах Америки, Німеччині чи Великої Британії, на українське підгрунття і зробити цю модель такою ж успішною в Україні.
Як доводять дослідження міжнародних організацій, найбільш затратними для націй є два антиподи в організації охорони здоров’я – приватне фінансування охорони здоров’я, яке реалізовано у США, і бюджетне фінансування медичної інфраструктури (ліжко-місць), яке було втілене в СРСР.
Натомість з найменшими для нації відносними затратами коштів показує найкращі результати організація охорони здоров’я, яка реалізована у Великій Британії за моделлю Беверіджа – моделлю бюджетного фінансування медичних послуг усім громадянам Великобританії.
На сьогодні повна руїна організації охорони здоров’я в Україні дає нашій державі унікальний шанс не копіювати консервативну модель 200, 130 чи 70-річної давнини, які успішно реалізовані у США, Німеччині чи в Англії, з усім відомими перевагами і недоліками тієї чи іншої моделі, а створити нову модель, яка буде побудована на сучасних досягненнях і врахує позитивний досвід організації охорони здоров’я успішних країн та «Цілі тисячоліття у галузі охорони здоров’я» Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Тому для зручності в обговоренні цих пропозицій я назвав нову модель організації охорони здоров’я – «Модель 5», підкреслюючи цим, що вона не повторює жодну з існуючих чотирьох основних.
Пане Валерію, Ви розробляли цю концепцію не один день. А що підштовхнуло Вас оприлюднити її саме зараз?
Над створенням моделі я думав давно, адже більш як 20 років займаюсь фармацевтичним бізнесом, а також 5 років працював заступником голови обласної адміністрації з гуманітарних питань, впроваджував на Київщині сімейну медицину. Зазначу, що в рамках впровадженої на той час програми 127 амбулаторних центрів первинної допомоги були обладнані сучасною апаратурою…
Однак, безпосереднім поштовхом до викладу Концепції «Нової моделі організації охорони здоров’я» послужила реєстрація 14 липня 2016 р. у Верховній Раді України проекту Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне медичне страхування», який передбачає витрачання коштів держбюджету на надання медичних послуг населенню через приватні страхові компанії. Згідно з цим законопроектом, планується запровадити якщо бюджетні гроші у приватній компанії «несподівано» зникнуть. Що це означає? Платники податків платитимуть двічі: один раз через Фонд медичного страхування для утримання за бюджетні гроші приватних страхових компаній, а вдруге - за фінансування медичних послуг через фбо державних грошей у приватних фондах на самі медичні послуги, скоріш за все, буде недостатньо. Також зараз намагаються розробити та прийняти Гарантований пакет безкоштовних медичних послуг, а оплачувати їх за рахунок скорочення фінансування медичної інфраструктури. Гарантований пакет приймають з однією умовою – пакет буде розширюватись або звужуватись, «зважаючи на економічний стан країни». Тобто це, по-перше, досить непередбачуване для отримувачів медичних послуг, а по-друге, є порушенням статті 49 Конституції України, яка гарантує кожному громадянину безкоштовну медичну допомогу.
Модель, яку я пропоную, дає відповіді на запитання, як більш ефективно витрачати кошти платників податків, але водночас гарантовано і безкоштовно надавати їм якісні медичні послуги.
На вашу думку, чим дискредитувала себе модель Семашка, адже вона досить успішно була реалізована у колишньому Радянському Союзі. Чому вона перестала працювати і чи можна її відродити?
Не можна заперечувати успіхи моделі Семашка. Старші люди пам’ятають, як час від часу у пресі з’являлися публікації про комбайнера, якому жаткою відрізало руку. Цього комбайнера разом із правильно замороженою рукою на вертольоті (літаку) санітарної авіації доставляли до Києва чи Москви і руку успішно пришивали! Чим не успішна модель для впровадження в усіх країнах світу? Але ВООЗ «зрадницьки» мовчить і не спішить рекомендувати усім країнам світу модель Семашка… А чому? Ви не задавали собі таке питання?
А й справді, чому?
Тому що, при всій вітринній пропаганді «радянського способу життя» руки комбайнерам рятували лише для пропаганди цього «радянського способу життя». Хто стверджує по-іншому – хай подивиться, скільки безруких людей доживають віку в різних куточках України! Насправді в усіх цих випадках просте звернення постраждалого до системи охорони здоров’я, тобто, до фельдшерсько-акушерського пункту не приносило порятунку руки – дзвінок фельдшера «нагору» був дзвінком у порожнечу – такий дзвінок не ставив на крило санітарну авіацію! Щоб модель Семашка спрацювала, треба було, щоб комбайнер був у гарних стосунках із секретарем парткому колгоспу, секретар парткому - із першим секретарем райкому, перший секретар райкому - із першим секретарем обкому… І лише дзвінок першого секретаря обкому КПРС начальнику облздороввідділу піднімав у повітря санітарну авіацію! У 99% випадків цей ланцюжок не спрацьовував і людина залишалася без руки.
Але прихильники моделі Семашка праві - теоретично ця модель могла надати медичну допомогу усім постраждалим, які були у «правильних» стосунках із партійним керівництвом, а партійне керівництво у момент нещастя було «на телефоні».
Але ж тоді була однопартійна система і стільки людей залишилися однорукими, а зараз – у кожному районі будується правляча коаліція на основі свого химерного поєднання партійних, кланових та особистих інтересів. Реанімувати модель Семашка в таких умовах неможливо, та, зрештою, і не треба.
Яка основна ідея запропонованої вами моделі?
Основна ідея Концепції – це впровадження обов’язкового державного страхування за рахунок цільового призначення частини податку (без збільшення податкового навантаження) на отримання безкоштовних медичних послуг, гарантованих Конституцією. За новою моделлю, якщо пацієнт звернувся за медичною послугою, яка йому потрібна виходячи з його об’єктивного стану (так зване настання страхового випадку) і лікування такого стану гарантоване законом згідно з переліком станів (страхових випадків), пацієнт отримає стандартне, передбачене протоколом лікування, незалежно від свого соціального становища. Усі додаткові послуги – за офіційно встановленими прейскурантами – оплачуються додатково або за рахунок добровільного страхування, або ж за рахунок особистих коштів чи пожертв.
Для організації ж бюджетного фінансування медичних послуг усім громадянам України у державному бюджеті створюється спеціальний Фонд обов’язкового державного медичного страхування. При цьому «Модель 5» не передбачає запровадження будь-яких додаткових зборів на це загальнодержавне обов’язкове страхування, отже, податкове навантаження на платників податків із запровадженням такого страхування не зміниться. Концепція пропонує лише змінити назву – збором на обов’язкове державне медичне страхування пропонується назвати податок на доходи фізичних осіб з тією ж базою і ставками оподаткування та гарантією закону, що сума таких витрат через Фонд не може бути меншою, ніж витрати державного та усіх місцевих бюджетів на охорону здоров’я у рік, що передує запровадженню обов’язкового державного медичного страхування з повним урахуванням інфляції.
Модель також передбачає, що той же обсяг бюджетного фінансування охорони здоров’я, який зараз витрачається з різних бюджетів на малоефективне утримання ліжко-місць, спрямувати на оплату медичним закладам і лікарям за конкретно надані медичні послуги згідно з гарантованим законом переліку медичних послуг, які надаються будь-якому громадянину за фактом звернення за такою послугою до лікаря, незалежно від соціального статусу. Якщо когось цікавитиме більший об’єм послуги (краща палата, інші ліки і т.п.), ніж той, що гарантований законом, він зможе додатково офіційно оплатити такі послуги з інших джерел – добровільного мед страхування чи з особистих доходів.
Та соціальна нерівність, яка існує зараз, коли ліжко-місця утримуються нібито для всіх, але одним пацієнтам на цих ліжко-місцях надаються якісні послуги та ліки, придбані за бюджетні кошти, а іншим пропонують принести все своє - від простирадла до зеленки - за «Моделлю 5» буде усунута.
Що потрібно, щоб Вашу концепцію впровадити у життя?
Впровадження «Моделі 5» не потребує додаткових витрат, за винятком коштів на створення системи централізованого обліку застрахованих осіб та обліку оплати медичних послуг за кошти Фонду обов’язкового державного медичного страхування. Такі (порівняно незначні) кошти можуть бути передбачені бюджетом, або отримані у вигляді грантів технічної допомоги від країн-донорів, чи позичені у Світового банку або Європейського банку реконструкції і розвитку.
«Модель 5» розроблена на засадах статті 49 Конституції України і її впровадження потребує змін лише на рівні законів.
За наявності політичної волі, впровадження концепції можна здійснити за 10-12 місяців. Найбільше часу може зайняти внесення змін у законодавство.
А якщо коштів не вистачить, будете пропонувати збільшення збору?
Категорично, ні! Впровадження «Моделі 5» передбачає незмінність загального обсягу бюджетного фінансування охорони здоров’я! Модель 5 передбачає набагато ефективніше використання того самого обсягу бюджетних коштів. Це принципове питання! Без збереження незмінного, на час запровадження моделі, обсягу бюджетного фінансування охорони здоров’я, неможливо буде довести скептикам і противникам будь-яких змін, що модель 5 ефективніша.
Після того, як «Модель 5» доведе свою ефективність у порівнянні з чинною моделлю Семашка, суспільству може бути запропонована дискусія про доцільність чи недоцільність зміни ставок збору на обов’язкове державне медичне страхування. Сьогодні ж така дискусія може лише нашкодити впровадженню моделі.
Пане Валерію, чи співвідноситься пропонована Вами модель із принципом децентралізації, на яку зараз всі орієнтуються?
Впровадження «Моделі 5» передбачає децентралізацію надання медичних послуг – для прикладу, медичні послуги, які надавалися на обласному рівні, надаватимуться на рівні госпітальних округів. «Модель 5» передбачає поєднання децентралізації і субсидіарності з одночасною автономізацією всієї системи надання медичних послуг як від органів місцевої влади, так і від органів центральної виконавчої влади.
Будь ласка, поясніть детальніше.
Зокрема, «Модель 5» передбачає, що органи державної влади не мають жодного впливу на жодне кадрове рішення в медичних закладах, що надають медичні послуги на жодному з трьох рівнів – первинному, вторинному (госпітальні округи), третинному (високоспеціалізована медицина). Всі кадрові призначення в закладах охорони здоров’я комунальної і державної власності та установах, що координують надання медичних послуг первинного, вторинного і третинного рівня, базуються на обранні на загальних виборах Головних лікарів Госпітальних округів і Рад Госпітальних округів. За участі цих органів відбувається призначення на прозорих конкурсних засадах головних лікарів усіх закладів охорони здоров’я первинного і вторинного рівня. Вища лікарська рада, яка складається із обраних на загальних виборах головних лікарів госпітальних округів, приймає на роботу на прозорих конкурсних засадах Головного лікаря України – заступника Міністра охорони здоров’я України за посадою. Головний лікар України координує роботу з надання медичних послуг третинного рівня та бере участь у конкурсному призначенні Головних лікарів медичних закладів третинного рівня. Будь-яке адміністративне підпорядкування Головних лікарів відсутнє. Звільнити достроково обраного чи призначеного на 5 років на конкурсних засадах може лише суд за поданням дисциплінарної комісії лікарів відповідного рівня або державного звинувачення у кримінальній справі.
А яка роль Міністерства охорони здоров’я, якщо воно не впливатиме на кадрові рішення в системі надання медичних послуг?
Міністерство здійснює державну політику в охороні здоров’я; організовує систему навчання, підвищення кваліфікації, атестації медичних працівників та організаторів охорони здоров’я; координує наукові дослідження (розміщує держзамовлення на наукові дослідження); координує розробку економічно обґрунтованих цін на медичні послуги; координує встановлення державних стандартів якості медичних послуг та контроль за їх дотриманням; координує розробку протоколів лікування та контроль за їх дотриманням.
Пане Валерію, на Вашу думку, хто може чинити перешкоди у разі запровадження «Моделі 5»?
Точно можна спрогнозувати, що спротив упровадженню «Моделі 5» чинитимуть три основні групи впливу: творці схеми з «відмивання» бюджетних коштів Фонду обов’язкового державного медичного страхування через приватні страхові компанії (схема запропонована проектом Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування в Україні», що зареєстрований у Верховній раді України); ті, хто «заробляє» на продовженні агонії чинної неефективної системи охорони здоров’я, а також ті, хто проти бюджетного фінансування галузі охорони здоров’я як явища. Останнім можна нагадати, що з бюджетним фінансуванням медичних послуг змирилися навіть прихильники вільного ринку Великої Британії.
Джерело – Вгору
