У першу неділю листопада соціальні робітники відзначають своє професійне свято. Ми зібрали історії тих, хто обрав цю роботу справою свого життя і працює у Херсоні під цілодобовими обстрілами.
Щодня вони обходять до семи адрес, щоб подбати про своїх підопічних — самотніх, літніх людей. Вони купують їм продукти та ліки, прибирають в оселі, готують, за потреби супроводжують до лікаря чи допомагають з оформленням документів.
Ольга Семенова відвідує своїх підопічних два рази на тиждень. Їх у неї 14. Петро Харитонов перебуває під опікою Ольги третій рік. 92-річний чоловік жив у мікрорайоні Корабел, але через безпекову ситуацію був змушений залишити свою квартиру і переїхати в інший район. Він розповів, що багато справ намагається робити самостійно, втім потребує підтримки.
"Ольга мені допомагає. Потрібно щось просте зробити, підшити чи відремонтувати — вона робить. Потрібно мені налисники приготувати — вона миттю приготує. Так що я задоволений", — каже Петро Харитонов.
Ольга працює соцробітницею третій рік. Говорить, що справа нелегка та головне в ній — знайти підхід до підопічних. Без цього працювати неможливо. Через реалії життя у прифронтовому місті робота ще й небезпечна.
"Дійсно страшно. Воно летить, свистить, гупає. Я тоді кажу: "Господи!" Буває і плачу від того. А як все затихне, то згадую, що все ж треба йти, бо у мене там бабуся голодна", — сказала Ольга.
Серед її обов'язків: приготування їжі, прибирання в оселі, супровід до лікарні, допомога в оформленні документів.
"Зараз, я вважаю, що у Херсоні наша основна задача — вижити. Вижити за будь-яку ціну. І не лише мені, а і їм. А для того, щоб забезпечити їм це життя на більш-менш комфортному рівні потрібна я. Це мене й мотивує. Якщо ти зробив щасливою хоч одну людину, то вже не дарма прожив своє життя", — вважає жінка.
Окрім допомоги підопічні потребують спілкування. Когось необхідно вислухати, а комусь, як Петру Харитонову, — прочитати новий вірш, каже Ольга.
Продукти та ліки до своєї підопічної принесла Тетяна Поливода. Нінель Кислова перебуває під її опікою місяць.
"Ми знайшли спільну мову. Я іноді кілька слів скажу, а вона вже: "Я вас зрозуміла". Я дивуюся, як вона витримує. Це чи молодість, чи такий характер у людини, адже для неї це велике навантаження", — сказала Нінель.
Наразі у Тетяни 12 підопічних. Вона цілодобово з ними на звʼязку. Соцробітницею жінка працює третій рік. Каже, робота важка, але їй подобається допомагати людям.
"Ця робота приносить мені задоволення. Вони мені всі як рідні, я не можу їх кинути. Навіть не замислювалася ніколи над тим, щоб змінити професію", — поділилась Тетяна Поливода.
Тетяна та Ольга працюють у Центральному районі міста. Загалом на обслуговуванні тут 253 людини, 30 з яким маломобільні. Ними опікуються 20 соціальних робітників, розповіла директорка територіального центру соціального обслуговування Оксана Пащенко.
Джерело – Суспільне
