Дід Мороз, Снігуронька, пісні, солодкі подарунки. З Новим роком привітали підопічних геріатричного пансіонату у Голій Пристані його працівники.
Працівники пансіонату у костюмах та з подарунками ідуть коридорами відділення. Заходять у кожну палату та вітають підопічних зі святом.
Валентині Миколаївні Копито 85 років. Рідних у жінки немає Сюди її рік тому перевели з Нової Маячки.
"14 січня рік буде. Задоволена, тут добре. Дівчата хороші, щоранку медсестра приходить, ввечері теж. Уколи колють, ліки дають, годують. Все добре", - розповідає жінка.
Свій подарунок розгортає і Марія Михайлівна Макаренко.
"Я тут другий рік. Жила сама. До мене приходили соцпрацівники, медсестра. Але все одно ноги не ходять і вирішила сюди", - ділиться жінка.
Валерій Шевчук у пансіонаті живе 9 років. Потрапив сюди після смерті матері. 32 роки чоловік пересувається у візку через травму. У свій кімнаті показує фіалки, які вирощує на підвіконні. Все почалося з листочків, що приносили працівниці пансіонату.
"1 це ще було 8 років тому. І ось так потихеньку знайшов цей інтерес. Воно і час іде швидше взимку. Скрізь все сіре і чорне, а тут краса", - розповідає Валерій.
У геріатричному пансіонаті наразі проживають 211 людей. Утримання - державним коштом і 75 відсотків від пенсій, які витрачають на медикаменти, продукти, одяг підопічним.
"Наймолодший у нас 1985 року народження, а найстарший 1925 року. Є такі старенькі самотні. Їм допомагають сюди попасти, якщо вони одинокі зовсім. Соціальні працівники їх сюди і оформляють. Збирають документи: пенсійне посвідчення, паспортні дані, про інвалідність, акт обстеження сім’ї, що людина потребує постійного догляду, медичні довідки", - розповіла директорка Голопристанського геріатричного пансіонату Ольга Квітковська.
Найголовніше в роботі з підопічними – підтримка та розуміння, - розказує психологиня Тетяна Малашкова.
" Є у нас ароматерапія, у нас є своя ділянка, на якій ми саджаємо і м’яту. Потім сушимо п’ємо чай з соцпрацівниками, підопічні приходять, співаємо, малюємо, підтримуємо. У них світяться очі. Вони підходять. Питають. Це мені дуже приємно, що хоч чимось можу допомогти. Вони наші. Наші люди", - каже психологиня.
За її словами, дві літні пари свого часу одружилися в пансіонаті.
" Було весілля, ми їх тут зустрічали на весільному рушнику. Вони довго тут прожили. Дивишся на них: вони як діти. Підтримують один одного. Це дуже важливо", - говорить
У геріатричному пансіонаті багато самотніх. З часом люди стають однією родиною.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
