Жанна Яковлева — жителька одного з сіл у Херсонському районі, яке постійно перебуває під обстрілами російської армії. Третій рік жінка живе у Херсоні, але тричі на тиждень їздить до свого населеного пункту годувати покинутих тварин.
Безлюдні вулиці, зруйновані російськими обстрілами та знищені пожежами будинки, вирви від снарядів — такий вигляд зараз має її рідне село у Херсонському районі, говорить місцева жителька Жанна Яковлева. Дім жінки також розбитий повністю.
"Був дуже гарний дім, жили щасливі люди, порядна та дружня сімʼя. Але наразі він знищений. Села практично немає, воно було таке гарне та квітуче. Коли ми з покійним чоловіком туди приїхали, я була в захваті. Усе розбите повністю. Людям нема куди повертатися. Я не бачила там жодного будинку, щоб він був не зруйнований чи пошкоджений", — говорить жінка.
Тричі на тиждень Жанна їздить до села годувати тварин. З собою, розповідає, бере 20 літрів каші та мішок корму. Спочатку їде рейсовим автобусом, далі — мопедом.
"Там десь 50 собак, їх дуже мало вже залишилося. Я розумію, що дуже страшно, небезпечно, але я туди їду. Завжди кажу, що я їх не кину. Тваринок нереально вивезти, але поки буде можливість, я буду про них піклуватись", — каже Жанна.
У своєму селі Жанна прожила 15 років. Коли російська армія почала його обстрілювати, виїхала до Херсона. Разом із собою забрала чотирьох тварин. Говорить, якби була можливість, забрала б усіх.
"Я живу у квартирі сестри. Забрала трьох собак, кота врятувала. Це всі, якого змогла до квартири взяти. Коли в село приїжджаю, усі дивляться в очі, руки цілують, як я можу залишити? Як я можу спокійно спати, коли буду знати, що вони помирають з голоду, без води. Це жахливо", — розповіла зооволонтерка.
Російські військові обстрілюють село з артилерії та атакують дронами. Снаряди влучають на одне і те саме подвірʼя по кілька разів, говорить Жанна.
"В селі залишились десь троє людей. Бабуся старенька, їй немає де їхати. Ще сімейна пара, їм також немає куди виїжджати. Дякуючи їм, раз на тиждень він вмикає генератор, і я можу набрати води", — говорить жінка.
"Іноді здається, що це все поганий сон. Думаю, що кожен із нас ще до кінця не розуміє ситуацію, що людям немає куди повертатися. Мій будинок — це все, що у мене було. Тепер геть нічого не залишилося", — говорить Жанна.
Під час окупації Херсонщини у Жанни помер чоловік. Кілька років не бачилась із сином. Але жінка не втрачає оптимізму і продовжує їздити у своє зруйноване військовими РФ село, щоб годувати покинутих тварин.
"Я завжди себе налаштовую на позитив. Кажу, що все буде добре, що я їду та повернуся. Туди доїхала, нагодую собак, відпочиваю. Назад повертаюся та кажу: "Слава Богу, я жива", — каже зооволонтерка.
Джерело – Суспільне
