Працюють без вихідних, бо люди щодня потребують допомоги. Волонтер та керівник організації "Сильні, бо вільні" Ігор Чорний розповів про волонтерський рух у Херсоні, за якими напрямками він розвивається та якої найбільше зараз допомоги потребують жителі обласного центру.
Ігор Чорний волонтерити почав із перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Спочатку, каже, приєднався до "Муніципальної варти", згодом з іншими небайдужими почав опікуватись людьми, які в той час найбільше потребували допомоги.
"З перших днів ми по магазинах поїхали, де дозволялось "Муніципальній варті", охоронним організаціям, іншим по районах брати гуманітарну допомогу для людей, щоб надати їм підтримку. Завозили в центр, який тут і створили, та надавали людям гуманітарну допомогу. В першу чергу — літнім людям, родинам з дітьми. Гроші у херсонців були, але вони не могли нічого за них купити, тому що всюди були окупанти й майже все було зачинене", — пригадує Ігор.
Поступово людей, які хотіли допомогти, ставало більше — приєднувалися інколи цілими сім'ями. Чорний каже, так було легше не тільки працювати, а й почуватися.
"Якщо хтось вдома сидить, то чекає, переймається. А разом — близько один з одним, простіше трошки. Дуже багато хто залишився з нами й зараз. Є, хто пішов, багато хто почав своїм займатись або виїхав. А хтось просто не витримав, тому що росіяни до нас тричі заходили сюди, до центру. І хлопців, і дівчат на підлогу клали, хлопців забирали. Багато, хто був на підвалах, тому не витримали й поїхали", — пояснює волонтер.
Зараз у Херсоні люди теж потребують допомоги. За словами Ігоря, навіть більше, чим раніше — збільшилися потреби, проблеми, обсяги, місця. Каже, допомогти кожному неможливо.
"Категорії завжди змінюються, як і ситуація в місті змінюється. Співпрацюємо з міською військовою адміністрацією, допомагаємо одне одному. Спочатку дуже багато категорій було для допомоги. Зараз це 80+. Маломобільні, інваліди 1-2-3 груп. Люди, у яких скрутний стан, багатодітні, сім'ї з дітками. Але, знов таки, є умови, центри, які відповідають за певні верстви населення. Ми дивимось по людях — чи дійсно вони потребують допомоги", — розповів Ігор.
Зараз в очолюваній ним організації дуже багато роботи, каже волонтер. Бо не змогли зупинитися, визначити одне направлення, за яким будуть допомагати.
"Це тяжко — вибрати щось одне, коли в дуже багатьох напрямках потрібна допомога. І люди звертаються по різних потребах. І тваринам допомагаємо, в тому числі це евакуація тварин. Їх відвозимо, знаходимо місця, де можна прилаштувати. Взагалі евакуацію почали робити, як тільки нас деокупували. Евакуювали дуже багато людей. Продовжуємо це робити й зараз, постійно їздимо в Бериславський район, там дуже, на жаль, небезпечно. Забираємо звідти, евакуюємо людей, хоч дуже небезпечно туди їздити. Дуже велика проблема з транспортом, звичайно — амортизація, паливо потрібне. Там дороги немає, а швидко доводиться їздити через небезпеку дронів", — розповідає волонтер.
Продуктова допомога, гігієна, дитяче харчування, памперси для дітей і дорослих — це щоденні потреби херсонців, які намагаються задовольнити волонтери. Також для маломобільних людей — візочки, ходунки, стільці, туалет, спеціалізовані ліжка.
"Маломобільні люди зараз часто залишилися одні: або діти виїхали, або вони їм не потрібні. В них дійсно дуже скрутний стан і тяжка ситуація. Вже майже рік ми працюємо як соціальне таксі — по місту та за його межами займаємось підвозом маломобільних людей. Возимо людей у лікарні, банки, пенсійні фонди. Бо нерідко такі люди просто не знають, що їм робити, де шукати допомоги. Маломобільну людину, яка лежить, іноді потрібно в банк привезти, щоб їй відкрили картку, аби вона могла пенсію отримувати," — говорить Чорний.
Вже рік у Херсоні працює волонтерська кухня спільно з фондом святого Мартіна де Поррес, каже Ігор. Керує там отець Михаїл, а допомагають волонтерки. Годували також ліквідаторів підтоплення після підриву росіянами Каховської ГЕС і працівників, які допомагали місту. Людям похилого віку і маломобільним розвозять обіди адресно.
"Фонд святого Мартіна — один із тих, які постійно надають допомогу. Він співпрацює з нами давно. Ми зв'язались через польське телебачення з ним, нам надали номер отця Михаїла. Він хотів дуже вивезти дітей звідси, евакуювати, але було небезпечно. Тоді почав запитувати — "чи можу вам допомагати?" Ми ще в окупації готували їжу в церкві. Готували борщі, супи. Отець Михаїл казав, що як тільки деокупують, то приїде і будемо разом людей годувати. І через декілька днів, як нас деокупували, одразу ж приїхав сюди, до Херсона", — розповідає Ігор.
Крім того, волонтери роблять адресну доставку продуктових та гігієнічних наборів кожного дня для тих, хто сам прийти не може. Але люди, каже, потребують більшої допомоги й іншого спрямування.
"Люди втомлені, виснажені, вигорають. Їм потрібні психологи, юристи. Зараз ми працюємо з організацією "Право на захист" і не тільки — є багато організацій, з якими ми співпрацюємо та взаємно допомагаємо. В нас теж є зараз юрист. Наші хлопці, коли їдуть допомагати, з ними їздить психолог. Якщо щось людині потрібно більше, то вони фіксують ці потреби. Бо, як виявилося, багато людей просто бояться звертатися за допомогою. Зараз намагаємось працюємо над проєктом меморандумів, щоб люди, які потребують медичної допомоги, могли її точно отримати. Були випадки, коли ми дзвонимо і пояснюємо — людині зле, а швидка не виїжджає", — розповів Ігор.
Для дітей у Херсоні відкрили безпечний простір, ділиться волонтер. Там вони можуть навчатись, грати, спілкуватись.
"Зараз у нас є викладач молодших класів, діти роблять поробки різні. Ми проводимо конкурси, вечірки якісь тематичні. Хто що привезе — це можуть бути солодощі або розмальовки, то роздаємо дітям як подарунки. Влаштовуємо цікаві зустрічі — пес Патрон приїжджає, якісь дискотеки влаштовуємо. Є ще секондхенд. А зараз створюємо спортивний простір там, де діти навчаються. Є хореографія, є гімнастика, ми замовили мати гімнастичні. Тепер молодь, дівчата, волонтери можуть приходити займатися. Є тренер вже по самбо, дзюдо. Починаємо робити спортивний простір для підлітків, старшого віку. Таким чином, думаю, зможемо заохочувати людей доєднуватись і до волонтерської діяльності", — говорить Чорний.
Офіційною організацією "Сильні, бо вільні"стали не так давно, розповідає керівник. Це довелося зробити, щоб мати змогу надавати більший спектр допомоги. Зараз бухгалтер та проєкт менеджер працюють у цьому напрямку, ведуть пошуки проєктів та підтримку іноземних донорів. Зокрема для такого напрямку діяльності, як ліквідація наслідків після обстрілів Херсона російською армією.
"У нас дуже часті обстріли, і люди дзвонять — їм потрібно після прильотів прибрати, забивати дах, ремонтувати вікна. З дахами нам складніше, але дуже гарно працюють хлопці з організації "Місто сили". Наша менеджерка проєктів пані Вікторія знайшла нам донорів, які нас підтримали й надали допомогу дуже велику у вигляді OSB-листів. Якраз на той момент було дуже багато звернень, дуже багато прильотів. Це були й мінометні атаки, і артилерія, ракети Наші хлопці їздять, працюють, прибирають, усе роблять. Якщо людина звернеться з питанням, яке ми зазвичай не робимо, але бачимо, що цій людині потрібна допомога, то візьмемо нашого хлопчика і зробимо якийсь невеликий ремонт людині похилого віку. Як можна не допомогти? " — говорить волонтер.
Він закликає всіх об'єднуватись, дбати про людей — про свого ближнього, про сусіда, про незнайому людину. Тільки так щось можна змінити, переконаний він.
"Люди кажуть, що всі втомилися, всім тяжко. Але ж хлопці зараз кров проливають. Вони там в окопах сидять, а близько води — там взагалі жах. Вони ні сімей не бачать, ні своїх дітей. От їм тяжко, а нам тут не так. Тому добре, що є достатньо волонтерських організацій і небайдужих людей. Усі напрямки важливі, немає неважливих. Вчора ми забирали бабусечку з центру, де перебувають люди, які постраждали від домашнього насильства. Ми її забирали в Миколаївську область, у психіатричну лікарню вивозили. До нас звернулись і ми це зробили. І от так працюємо — допомагаємо один одному. Просто інакше не вийде, тільки об'єднавшись, ми можемо більше зробити. Дуже багато є волонтерів, організацій, які так само прагнуть одного й того самого. Я довіряю цим людям, я бачу їхню прозорість, я бачу, як вони працюють, що вони роблять", - розповідає Ігор.
Джерело – Суспільне
