У рубриці «Так ми жили» «Гривна» пропонує читачам пригадати, яким було наше життя на Херсонщині в різні роки до повномасштабного вторгнення РФ. Далі – тема безпритульних.
Тема безпритульних людей у Херсоні та області до повномасштабного вторгнення РФ була досить актуальною. При цьому слово «бездомний» у суспільстві майже завжди сприймалося як синонім до «злочинець», «крадій», «хуліган» тощо. Про це свідчать і заголовки публікацій на сайті «Гривни» 2018-2021 років:
- «У Скадовську в підвалі у бомжа-грабіжника вилучили гранату»;
- «У Херсоні бомж намагався обікрасти офіс парторганізації»;
- «У центрі Херсона бомж зарізав жінку, яка запросила його в гості»;
- «У Бериславському районі бомж отримав умовний термін за вкрадені вінки з цвинтаря»;
- «У Каховці 2 бомжі влаштували різанину: на пустирі знайшли труп»;
- «Повна антисанітарія: на що безпритульні перетворили один із мікрорайонів Херсона».
Чимало херсонців пам’ятають, як у 2018 році в самому центрі міста, біля входу в колишній ЦУМ, обжилися декілька безхатьків. Вони лежали на брудних ковдрах, поширюючи сморід, часто були нетверезими, а інколи ще й оголювали свої геніталії перед перехожими. Це огидне видовище херсонці змушені були терпіти досить тривалий час. Водночас неподалік від ЦУМу, на бульварі Мирному, безхатьки часто купалися у фонтані (до його реконструкції у 2019 році) та прали там свій одяг. У тій же воді часто бавилися діти…
Як повідомляла «Гривна», станом на початок 2019 року міський Центр обліку безпритульних осіб зареєстрував 256 безхатьків у Херсоні. І це лише ті, хто самостійно звернувся по допомогу, а скільки їх ще залишалося на вулицях!
За інформацією обласного благодійного фонду «Мангуст», на базі якого працював Центр обліку, у Херсоні серед вуличних бродяг та жебраків на той час було всього 2-3% тих, хто справді жив у люках та теплотрасах. Для інших бомжування було способом життя, видом заробітку, а житлом вони були забезпечені.
Важке життя херсонських безпритульних
В архіві нашого фотожурналіста Анатолія Андрєєва збереглося декілька фотосюжетів про херсонських безхатьків, зокрема й дітей. Це світлини кінця 1990-х – початку 2000-х років.
Нагадаємо, що цікаві фотосюжети Анатолія Андрєєва про те, яким було наше минуле довоєнне життя, можна побачити та прочитати про них на сайті «Гривни» в рубриці «Так ми жили» та в розділі «Спецпроєкти Історія».
На цьому фото – приблизно 1997 рік. Вічний вогонь у парку Слави в Херсоні ще палав, нагадуючи про бойові й трудові перемоги минулого покоління. Гріли свої душі біля нього й безпритульні діти нового покоління…
Цей безпритульний херсонець збирав по місту старі автомобільні покришки й таким чином зігрівався в холодну пору року. Завжди чорні, вкриті кіптявою обличчя та руки – наслідок такого способу виживання. Кінець 1990-х років.
Схожий спосіб виживання обирали й інші безхатченки Херсона. Приміром, як жінка та чоловік на цих знімках, що датовані 1999 роком.
А цей чоловік мешкав у Дубках (народна назва парку «Ювілейний» у Херсоні). Виживав завдяки тому, що збирав по місту та здавав у приймальні пункти скляні пляшки.
Цей дідусь опинився на вулиці завдяки своїм «добрим» родичам. Чоловік мав вищу освіту, усе життя працював, мав житло, але на старості залишився самотнім, поховавши дружину. Коли захворів, родичі, ставши доглядальниками, оформили на себе його пенсію та позбавили дідуся житла.
«Я сам зупинив цього дідуся, коли помітив його на одній з вулиць Херсона. З його слів і дізнався його історію. Він розповів, що на вулиці опинився через невістку, яка працювала в органах. Чоловік сам пішов з дому, не маючи сил терпіти таких родичів. Вирішив, що на вулиці йому буде краще», – розповів автор фото.
Життєвий шлях багатьох херсонських безпритульних на початку 2000-х років закінчувався на таких «братських» цвинтарях. Виривали довгу траншею та з певним інтервалом робили поховання. Зверху ставили табличку з написом: «Невідомий чоловік»…
Джерело – Гривна
