Пенсіонер із Херсона Володимир Кривошеєв, який нині проживає у Чорнобаївці, попри систематичні російські обстріли продовжує піклуватись про свій сад. На присадибній ділянці у 71-річного чоловіка вже росте екзотична хурма, а нещодавно він зайнявся ще й гранатом. Саджанці цієї рослини йому надіслав знайомий садівник із Одещини.
Тепер Володимир Кривошеєв доглядає за своєю гранатовою алеєю, яку вирощує для своєї онучки. Дівчина нині проживає в Одесі, але її дідусь вірить у її повернення та найскоріше закінчення війни. Про це Володимир Кривошеєв розповів «Одеському життю».
Ворог полює на цивільних дронами
Володимир Степанович проживав у Херсоні, але нині разом з дружиною живе у Чорнобаївці.
«Раніше ми мешкали в Херсоні, але потім вирішили, що в приватному будинку в Чорнобаївці буде більше шансів вижити. Донька з онучкою поїхали до Одеси, а ми з дружиною залишилися на господарстві. Пережили окупацію. Чорнобаївка – велике село, колись тут вирувало життя, мешкало понад дев’ять тисяч людей, а тепер, мабуть, і половини не лишилося», – розповів пенсіонер.
Чоловік говорить, що Чорнобаївка систематично потерпає від російських обстрілів:
«Зараз жити тут дуже тяжко, обстріли – щодня. Ось учора дрон розтрощив приватний будинок на центральній вулиці. Позавчора – впав на нашу стоматологічну поліклініку. А найстрашніше те, що ворожі дрони часто «полюють» просто на легкові автомобілі, що їдуть степовими шляхами. Знайома моєї дружини нещодавно їхала з чоловіком до селища Антонівка на роботу (це недалеко від Херсона), вона працює на станції переливання крові. То уявіть собі – дрон летів над їхньою машиною і пікірував прямо на них. Замисліться: потішаються полюванням на мирних громадян! Тож місцевим жителям їздити дорогами, особливо польовими, – це може бути прямісінько на той світ».
Дочка та онучка пана Володимира нині проживають в Одесі. Він же з дружиною прийняли рішення залишитись на Херсонщині.
«Ми з дружиною вирішили, що тут має хтось бути, тож залишилися. Щодня молимося. Поки Бог нас береже. Крамниці й аптеки працюють, до Чорнобаївки постійно привозять гуманітарну допомогу, пенсію отримуємо вчасно, ще й допомогу як внутрішньо переміщені особи – жити можна. Коли неподалік від нашого будинку був «приліт» і у нас повилітали вікна, допомогли поставити нові. Чорнобаївка не здається», – розповів чоловік.
Подарунок для онучки
Попри постійні атаки ворога пан Володимир продовжує займатися улюбленою справою – садівництвом. Нині у своєму садку чоловік вирощує гранатову алею, саджанці для якої йому надіслав садівник з Одещини.
«У нас на подвір’ї росте хурма, вже почала плодоносити. Мені закортіло спробувати ще якесь екзотичне дерево – став шукати варіанти в інтернеті. Так знайшов інформацію про те, що Петро Мургоч із міста Рені (що на Одещині – авт.) виростив багато саджанців гранату. Зателефонував йому, розговорилися. Виявляється, нас свого часу об’єднала катастрофа на Чорнобильській АЕС. Петро був ліквідатором аварії, він працював в самому пеклі, а ми того 1986 року, влітку, були відряджені до Макарівського району, що на Київщині, де будували житло переселенцям. Нам обом є про що згадати. А зараз от і сади разом вирощуємо».
Володимир Степанович говорить, що гранатову алею вирощує для своєї любої онучки:
«Якось у розмові розповів Петрові, що моїй онучці виповнюється 16 років, а я не можу бути на її дні народження. Він спитав: «А ти подарунок підготував?». Я, чесно кажучи, і не подумав про подарунок. І Петро мені одразу запропонував: «А ти подаруй онучці гранатову алею! Уявляєш, війна закінчиться, вона приїде до дідуся з бабусею – і побачить таку красу!». Петро надіслав мені ще одну посилку із саджанцями і не взяв ані копійки, навіть послуги пошти оплатив. Тепер у мене на городі – ціла гранатова алея. Будемо чекати весну і мир!».
Фото ілюстративне, stock.adobe.com.
Джерело – Гривна
