Під час окупації правобережної Херсонщини у родині Спірюгових народилася третя дитина – син. Окупанти хотіли відібрати новонародженого на блокпості, бо батьки не оформили йому російське свідоцтво про народження. Після звільнення, коли росіяни почали обстрілювати правобережжя, житло родини було знищене російськими снарядами. Нещодавно Спірюгові отримали модульний будиночок на Київщині. Історію багатодітної херсонської родини розповіли на сайті благодійної організації Save Ukraine.
Виживаючи на окупованій Херсонщині з трьома дітьми, родина Спірюгових зіткнулася з неймовірними труднощами. Їжа та товари першої необхідності зникли з місцевих магазинів ще на початку російського вторгнення.
Наталія зі сльозами на очах пригадує, як її молодші діти просили їсти, а їй нічим було їх нагодувати. У пошуках харчів у сусідньому населеному пункті її чоловік ледве уникнув тяжких поранень під час артилерійського обстрілу, коли поруч із ним упав снаряд.
Родина жила без опалення, чистої води та засобів гігієни. Тому молодші Віка та Ваня часто хворіли й страждали від попрілостей. Величезним викликом окупація стала й для старшої доньки – 15-річної Анастасії, яка хворіє на ДЦП та користується інвалідним візком.
Новонародженого сина родини озброєні окупанти на блокпості якось хотіли забрати – тільки тому, що батьки не оформили російське свідоцтва про народження. Наталя каже, що стоячи на колінах благала не забирати в неї маленького Ваню. Зрештою жінці дозволили повернутися додому. Але наступного разу, їдучи після медичного огляду, на блокпості знову натрапили на того самого російського військового. І знову історія повторилася. Тож Наталії все-таки довелося оформити російське свідоцтво про народження сина.
Найбільш психологічно важкими для дітей стали постійні російські обстріли після звільнення Херсона. У такі моменти 3-річна Віка інстинктивно бігла до свого ліжка, укривалася ковдрою та великою подушкою.
Незважаючи на небезпеку, родина сподівалася на мирне життя, але надія була розбита, коли у вересні в їхній будинок влучив снаряд. «Ми залишилися без нічого», – каже Наталія. Родина Спірюгових була змушена виїхати до Одеси.
В Одесі, завдяки місцевим волонтерам, сім’я знайшла тимчасовий притулок на три місяці. Життя в одній кімнаті зі спільною з іншими мешканцями ванною кімнатою виявилося складним для великої родини. До того ж були дні, коли через наплив біженців доводилося спати навіть у коридорі.
Єдиною розрадою стала можливість для старшої дочки, Анастасії, вступити до музичного училища в Одесі. Незважаючи на перемогу на конкурсі вокалу в Херсоні, дівчинка не могла здійснити свою мрію через окупацію, а потім обстріли міста.
У пошуках безпечнішого притулку родина подала заявку на сайті благодійної організації Save Ukraine – на отримання житла через програму Fort Home. Невдовзі з ними зв’язалися та запросили до Ірпіня, де на херсонців чекала нова домівка.
Коли 15-річна Анастасія зайшла в новий модульний будинок, вона заплакала від радості. Її перше запитання було: «Мамо, це окремий душ?» Дівчинка не могла повірити, що вони житимуть там усією родиною. Схвильована Анастасія виконала свою авторську пісню, написану ще в її рідному місті Херсоні. Цього разу її мама заплакала не лише від смутку, а й від щастя.
Фото: saveukraineua.org та скріншоти з відео
Джерело – Гривна