Батько-одинак Руслан Волощук виховує шістьох хлопців. Багатодітна родина до Одещини переїхала з Берислава, що у Херсонській області. Там девʼять місяців провели в окупації. Як живе родина після переїзду — у матеріалі Суспільного.Шестеро прийомних дітей, онук та невістка — це родина Руслана Волощука з Берислава, що на Херсонщині. Вперше чоловік "став татом" у 2010 році, тоді взяв під опіку двох маленьких братиків Влада та Максима. Перед цим пройшов навчання:
"Був Владушка, йому було три з половиною рочки. І Максим, братик його. То взагалі був поклик серця, для серця, душі, хотілося, бо були трагічні обставини — дитина загинула у мене. Перший, другий день – папа, папа, папа. А потім почали казати "папуля". То я кажу, що діти були для душі, для себе, щоб віддати себе дітям. І вже 15 років пройшло, старші вже виходять із родини, вже не вистачає когось у родині".
Руслан Волощук. Суспільне ОдесаУ лютому 2022 року родина опинилася під окупацією російських військових у Бериславі.
"Коли почалося вторгнення, у нас з вікна з будинку видно ГЕС і "художку", де діти живуть і навчаються, у мене якраз діти навчалися. І я вже зрозумів, коли вибухи були, що щось не те. Поїхав на автобусі туди забирати дітей. Мої діти попросили забрати ще дітей, які вже не встигли на новокаховську територію, бо там вже рашисти зі сторони Криму зайшли. Ми вже заїжджали на ГЕС, а за нами вже танки їхали", — згадує початок війни Руслан.
Руслан Волощук з синами. Фото з особистого архіву родиниПісля деокупації міста родина вирішила виїхати до Одещини, тут орендували будинок. Повернутися до рідного Берислава більше не зможуть, каже чоловік:
"Побудували 200 квадратів, і лише у 2021 році його добудували й така біда сталася у нас. Він пошкоджений, він не придатний до житла. Взагалі на території Бериславщини 15% якщо є житла вцілілого, то так. Сестра ще там, ніяк не наважаться виїхати. Вони пенсіонери вже, ходять і дивляться. А що дивитися? Стіни попадали, вікна повилітали. Прямих влучань не було, але вже там жити неможливо".
Руслан Волощук з синами. Суспільне ОдесаНа Різдво родина заїхала у триповерховий будинок на Одещині, який придбала їм місцева громада.
"Підтримка від дітей, розуміння, що дійсно це біда, що не просто так ми хочемо переїхати. Їли вівсянку, хто молоко не їв — починали молоко їсти, тому що, ну, всяке було. Ми залишили все, виїхали, залишили все там. І підтримка дітей дуже допомогла і мені".
