У Херсоні під час обстрілу загинув молодий лікар. Як пишуть у МОЗ, у нього був перший робочий день після інтернатури.
Співчуття рідним.
Батьки народили дитину, виростили, він отримав гарну освіту, хотів допомагати людям – це одна з накращих місій у світі, лікувати.
І все закінчилося через те, що російський недомірок путін разом з тими, хто його підтримує (роснарід) вирішили вбивати українців.
Причому з особливим натхненням вони вбивають людей і нищать регіони, які чомусь вважають “своїми” територіями.
Сподіваюся, що ми знаємо, які саме військові підрозділи отак масовано обстрілюють Херсон, і що скільки років би не пройшло, а десь під час пробіжки той з росіян, хто це робить, невдало спіткнеться.
***
політичне загострення в соцмережах доходить до абсурду під час війни. Піар, самопіар, загалом правильні речі, які втрачають свою важливість, бо явно проходить політика, це не про справу, не про війну, не про проблему.
Звісно, такі речі мобілізують фанатичних прихильників політсил, але всі, хто стримано ставиться до політики, це відштовхує.
Навчіться вже писати не в лоб, бо це швидше схоже на невдалу лоботомію, клієнт загнеться).
Це до всіх політсил, всіх кольорів.
***
Вчора досить серйозно “прилетало” з Левобережжя. Обійшлося без жертв мирних жителів. Орки не заспокоїлися до пізнього вечора. Сьогодні Херсон та передмістя, почали обстрілювати з самого ранку, о 4:30, коли більшість херсонців ще спали… В повному сенсі цього слова херсонці лягають і прокидаються під канонадою.
***
Скільки людей зосталось без домівок взагалі. І хто їм допоможе, коли так довго чекають просто з ремонтом… Ми теж втратили житло і документи на нього. Зробити документи – то ціла історія з трагедією, бо зареєструвати без документів не можливо втрату житла. А навіть якщо зареєстрував, чи буде якась компенсація …
***
Мені подобаються заголовки російських мереж: Сегодня ночью ЗСУ пытались уничтожить Черноморской Флот России
***
Середнеземне море Іспанії чогось до болю нагадує лиман в Олександровці під Херсоном, яку зруйнували тварі
***
Сьогодні побувала вдома. Чекали разом із сусідами комісію, греблися в хаті.
Приїхала комісія десь по 11.00, обійшла близько 5 подвір’їв, до нас не дійшла, й десь ще до 13.00 поїхала. Встигла упіймати на виїзді:
– Зайдіть до нас будь ласка. Ми зібрали половину мешканців двора, люди з інших районів та областей їхали.
– Жіночко, все розуміємо, але вашої адреси у нас в плані нема.Може, інша група приїде?
– Але ж люди з 8.00 чекають, дехто з інших областей України на кілька днів повернувся. Коли ж чекати?
– Ще ж робочий день не скінчився, ще до вас приїдуть.
– А як ні, – питаю.
Відповідають хором:
– Ми не знаєм. Не від нас залежить, – каже один.
Джерело – Гривна
