Цього разу у мене побачення з рідним містом було майже тиждень. Було багатенько всякого: приємних емоцій від зустрічі з родиною, з містом. І негативних, звісно від кого, від мерзенних уродів, які руйнують все, від своєї злоби і безсилля. Була така страшна п’ятниця зі цілою зграєю кабів, які сипались по 2, а то і 3… потім арта, гради… чого тільки не було… тиші тільки не було.. постійно на грані. Але поки така вона, херсонська доля…
***
До повномасштабного я щодня чула з вікна наш гімн. О 9 ранку. Я чую його і зараз. Але був період, коли я бачила з вікна триколор. І я не знаю, скільки разів треба когось довбонути, аби хоча б хвилина життя була присвячена спогадам, цілям, вдячності. Без скиглення, без думок вголос, без галасу, докорів, срачів. Я вдячна за цей якір, що тримає мене й нагадує про головне – гімн моєї країни. Мого дому. Хвилина. Одна з. Одна з тих, яку в моєму Херсоні можуть забрати будь-якої миті. Тож, скільки б їх не було, я краще присвячу їх чомусь корисному, цікавому та важливому. Я так мріяла, що колись знов почую ці ноти! Задуха окупації, вогонь і вода, дим і сморід, вибухи й напруга. А він знов звучить – одну мрію здійснили…
***
Мене запитали: «Яке твоє улюблене місце?»
Я усміхнулась. Бо коли ти жінка-ВПО, а дім забрали окупанти, розумієш: улюблених місць не існує. Є улюблені люди.
Тому моє місце завжди там, де я можу сміятися й бути щасливою поруч із тими, кого люблю і хто любить мене.
…І там, де вони — найзвичайніший куточок стає особливим.
Чужа вулиця стає моєю.
А парк із кавою перетворюється на найкращий ресторан у світі.
***
Через відсутність світла у частині міста та проведення ремонтних робіт на мережах в Херсоні не працюватимуть тролейбуси.
Електротранспорт вийде на маршрути лише після відновлення подачі електроенергії.
Ворог пошкодив енергетичну інфраструктуру.
***
Осінь завітала в самотній Покровський сквер…
Чи думали ми, що Покрову ховатимемо від клятої війни, від обстрілів і, що Вона буде вимолювати Захист (прикритою від обстрілів).
Джерело – Гривна