Схоже що справжня ціль т.н. СВО, яку Путін оголосив в 2022 році, це дерусифікація України.
Спочатку Маріуполь, потім Херсон, тепер Одеса… Міста традиційно більш російськомовні, перетворюються на руїни, а російськомовні втрачають свою ідентичність з сорому за свою звичку розмовляти російською, що притягнула їм руський мир.
***
Все починається з мови. Потім приходить «велична» історія з Потемкіним та Катериною, потім і Сталін не такий вже і злодій, а там і ми вне політики, ми за мир, спорт і чтобы порядок был і фонтаны работали.
***
Коли ми знищуємо російські склади, вони б’ють по нашим зерновим терміналам.
Коли ми пошкоджуємо російські логістичні мости, вони б’ють по енергетичним об’єктам.
Коли ми робимо їм боляче у військовому плані, вони б’ють по цивільній інфраструктурі.
Кожен росіянин, хто запускає ракету, хто планує атаку, знає, що битиме по цивільних об’єктах.
Це знають вони. Це знають їхні родичі, близькі, знайомі. І вони радіють цьому.
Бо вони – росіяни.
***
Прогулянки рідним містом мікрорайон Таврійський.
Досить розбита частина Херсона. Місцями – пустинність та занепад, зруйновані вікна, смітники та покинуті автівки, зарослі стадіони. Поряд продовжує кипіти життя – працюють магазини, жваві дитячі майданчики, кафе зі смачною кавою, пробіжки та прогулянки з собаками.
***
Маю херсонський кавун, який народився і зростав у Нововоронцовській громаді. На малій батьківщині мого дідуся.
Люди в черзі щиро не розуміли моєї радості і дивились як на пришелепкувату. Бо купувати якийсь кавун за такі гроші, то нелогічно.
Але мені байдуже. Бо це моє, частина мого дому.
Сказати, що він на смак божественний – це злочинно промовчати. Це як Rolls-Roуce у світі кавунів ( і хай пробачають усі інші області України та країни світу).
7,5 кг сонця, любові та незламності. Коли репається від ножа, коли сік нестримним потоком до ліктя, по шиї, на груди.
Херсонський кавун я люблю їсти, як моя бабуся, із змащеним маслом хлібом.
***
Моя прабабуся Фрося була неписьменна. Навіть букв не знала. У Другу світову, аби вижити з двома дітьми, бо чоловік загинув, ходила міняти якісь речі на продукти. Війну пережила. Коли за мною наглядала, питала: Ну що там? Ти ж вєчно книжки читаєш. Що пишуть? Усі ідівоти вже повиздихали? Так от, те, що нелюди накоїли в Одесі, ніколи не пробачимо. А ідівоти, ну що, за кораблем
Джерело – Гривна