Британська щотижнева газета The Observer у номері за 13 листопада у двох публікаціях розповіла своїм читачам про деокуповану частину Херсонської області. На першій шпальті вийшла фотоінформація про святкування звільнення Херсона, а всередині видання надрукований великий фоторепортаж із Бериславського району.
Перша сторінка газети The Observer за 13 листопада 2022 р.
Журналіст The Observer Люк Хардінг побував у звільненому селі Милове, поспілкувався з місцевими жителями. Його стаття з колоритною назвою «Розбіглися, як козли: через вісім місяців селяни святкують визволення» також окремо опублікована й на сайті газети.
Пропонуємо читачам адаптований переклад цієї публікації зі світлинами із села Милове. Переклад здійснив член Ради директорів Української асоціації видавців періодичної преси, медіа-експерт Сергій Чернявський.
РОЗБІГЛИСЯ, ЯК КОЗЛИ: ЧЕРЕЗ ВІСІМ МІСЯЦІВ СЕЛЯНИ СВЯТКУЮТЬ ВИЗВОЛЕННЯ
Люк Хардінг, перший репортер, який дістався до села Милове на Херсонщині, почув, як спецназ зайшов до села, а російські війська підірвали школу перед від’їздом.
О 5-й ранку в середу Сергій Мельников почув шум на вулиці. Російські солдати, що жили в будинку навпроти – номер шість по вулиці Шевченка, збиралися їхати.
Вони окупували село Милове на півдні Херсонської області протягом восьми довгих місяців. Тепер їх було знято в рамках принизливого відходу з правого берега Дніпра та міста Херсона.
«Володимир Путін сказав, що Росія тут буде вічно. У результаті вони пішли за п’ять хвилин і розбіглися, як козли», — сказав Мельников газеті Observer, першій газеті, що дійшла до Милового після його звільнення пізно ввечері в четвер. Він додав:
«Путін хотів нас убити. Він закінчив тим, що зруйнував свою країну. Відступ Росії з Херсона – це величезний провал».
Сергій Мельников у Миловому. Фото: Джеллі Крінгс/The Observer
Мельников відчинив сусідню хвіртку й показав відкритий сарай, де росіяни готували собі їжу та тусувалися вечорами. Вони залишили по собі фарфорові кавові чашки, недопалки та скляну банку з помідорами. Навколо валялося сміття та зелені пакети з армійських пайків.
«У них була радіостанція з антенами, і вони використовували комору для зберігання своїх мінометів», – сказав чоловік.
Останні хвилини окупації були пофарбовані помстою. На зворотному шляху російські війська підірвали сільські школу та дитячий садок, де вони жили, та зруйнували радіощоглу. У суботу дитячий садок нагадував бетонну купу; на вивісці зовні написано: «Міни».
Вони також підірвали переправу до Милового через притоку Дніпра та інші ключові об’єкти інфраструктури.
Пошкоджена будівля колишньої місцевої адміністрації в Миловому. Фото: Джеллі Крінгс/The Observer
Український спецназ прибув у ніч проти четверга. До ранку п’ятниці жителі вивісили синьо-жовті прапори та святкували свої перші години свободи. Вони обіймали українських солдатів із жовтими нарукавними пов’язками та пропонували їм домашню випічку.
«Наші хлопці – герої. Бог про нас подбав, – розповіла теща Мельникова Людмила. – Це було важко. Я не отримувала ні пенсії, ні пігулки від тиску».
У прифронтовому селі Милове місцеві жителі святкують визволення. Фото: Джеллі Крінгс/The Observer
Подібні сцени тріумфування були і в Херсоні, обласному центрі регіону, захопленому Москвою в перші дні березня. Місцеві жителі танцювали навколо багаття біля будівлі облдержадміністрації, співали патріотичні пісні та скандували «З-С-У» – абревіатура Збройних сил України, що перемогли.
Останні кілька днів стали катастрофою для Москви. Вони розуміють, що зухвалий військовий план Путіна щодо завоювання України зазнав невдачі, оскільки він був пронизаний зарозумілістю і божевільним розумом.
Його армія не змогла захопити Київ та Харків. Тепер він втратив контроль над своїм єдиним функціонуючим великим містом. Весною демонстранти протестували проти російського правління і в п’ятницю знову вийшли на вулиці, радіючи його занепаду.
Відступ росіян минулого тижня був необхідний, про що заявив невдалий міністр оборони Путіна Сергій Шойгу. Останні солдати вивели з ладу Антонівський міст, який Україна обстріляла поставленими США ракетами «Хаймарс», і в паніці перейшли через понтонний перехід. Підірвано ще один міст на Каховській ГЕС, що веде до окупованого міста Нова Каховка.
Карта звільненої частини Херсонщини, яку публікує The Observer
То були історичні сцени. Проте це далеко не кінець. У п’ятницю над Дніпром пролунали гучні хлопки. Російські солдати, багато з яких нещодавно мобілізовані, рили оборонні позиції на лівому березі. Дві армії тепер протистоять одна одній на водному просторі, що тягнеться на сотні кілометрів. Росія, як і раніше, контролює південну частину Херсонської області та сухопутний коридор, що веде до Маріуполя та східного Донбасу.
У Миловому Сергій Демчук вказує через Дніпро на територію, контрольовану Росією, усього за 8 кілометрів від них. У серпанку видніється селище Горностаївка, на іншому березі Каховського водосховища. Звідкись поблизу пролунав свист української ракети «Град», випущеної по російських військах, що відступають.
«До вибухів звикаєш», – каже Демчук.
Його дружина Олеся додає:
«Ні. Це жахливо».
Велика колона української техніки, у тому числі кілька танків Т-72, котиться осіннім пейзажем чорних полів соняшника. Ґрунтова дорога пролягає повз покинуті російські окопи та купи артилерійських снарядів. Росіяни залишили розбиті бойові машини піхоти. Розбиті цивільні автомобілі з літерою «Z» – літерою, що означає невпевнене вторгнення Путіна, – валялися у трав’янистій канаві.
Жінка вітає українського воїна в селі Милове. На воротах написано: «Люди – діти». Фото: Джеллі Крінгс/The Observer
Українські солдати були в ейфорії.
«Наш моральний дух захмарний. Ми знаємо, чому ми боремося. Це наша земля», – каже 28-річний Сергій.
Він каже, що його рідне місто Олешки – через річку від Херсона – усе ще перебуває під російською окупацією.
«Ми повернемо Олешки і все інше», – передбачає він.
Поруч з його блокпостом стоять два спалені російські танки та будівля сільради, на якій – український прапор.
Сергій Мельников каже, що спочатку в селі проживало 1000 осіб. Від 300 до 400 залишилися після російського вторгнення. Він розповідає:
«Ми запитали їх, чому вони прийшли. Вони відповіли: «Щоб покращити ваше життя». Коли вони вийшли, ми повернулися на 30 років назад. Зараз у нас немає ні світла, ні газу, ні води. Всі розорилися, а роботи немає. Замість того, щоб воювати, Путін міг би полагодити дороги та лікарні у власній країні».
Першими ворожими військами, які дислокувалися в Миловому, були російські ставленики з так званої Донецької народної республіки (ДНР). Їхнього командира вірменського походження було звільнено за незаконний продаж бензину, виділеного для його транспортних засобів.
«Наступна партія була гіршою. Вони вдиралися в магазини та будинки, шукаючи алкоголь. Вони казали, що хочуть випивки та дівчат. Вони були брудні, недоглянуті, часто п’яні, – розповідає Мельников. – Як волоцюги. Вони вкрали все, що могли».
У місті Херсон та в інших населених пунктах росіяни катували та страчували мирних жителів, зокрема міліціонерів, колишніх бійців та державних службовців. Мельников каже, що вони заарештували двох підлітків у березні після того, як вони зірвали три нові російські, комуністичні та прапори ДНР з радянського військового меморіалу.
«Офіцер поставив їх до стіни й вистрілив над їхніми головами. У покарання їх змусили рити окопи», – каже чоловік.
За його словами, близько 10 селян активно співпрацювали з росіянами. Одна, Тетяна Суржик, стала новим промосковським «мером». Вона порадила бійцям, де вони можуть жити, і дала їм адреси порожніх будинків. За його словами, минулого тижня колаборанти виїхали разом із солдатами. Серед них була місцева жінка, яка закохалася в російського офіцера та вийшла за нього заміж влітку, додав чоловік.
Кілька людей були учасниками опору. Сергій Мельников розповідає, що сидів на своєму даху – з видом на двір гусей – і дивився, як російська військова техніка проїжджає повз. Сину, який проживає в місті Дніпро, він надіслав мобільним телефоном координати. Потім той передав їх українській армії.
«Одного разу я помітив російську реактивну систему залпового вогню. Я відправив повідомлення. Усе сталося дуже швидко. Через 10 хвилин вона була знищена», – сказав він.
Спроба Путіна принести «русский мир» у Милове тривала 245 днів, зазначив чоловік.
«Я був тут від початку й до кінця. Що мене вразило, так це те, скільки воїнів Путіна не були знайомі з туалетами та асфальтовими дорогами. Приїхали, сказали, що ми нацисти. Коли вони пішли, усім було зрозуміло, що вони нацисти. Вони все зруйнували», –розповів Мельников.
Джерело – Гривна
