Головний сержант дивізіону 27-ї окремої артилерійської бригади Петро на псевдо “Кавун” родом із Херсонщини. На війні чоловік з 2014 року. Пройшов шлях від навідника реактивної артилерії до головного сержанта дивізіону. Про дисципліну, роль сержанта та відповідальність – у матеріалі Суспільного.
“Позивний «Кавун». Посада – головний сержант дивізіону. Сам родом з Херсонщини. Батьківщина кавунів – Херсон”, – каже боєць.
Позивний обирав за місцем, де народився, говорить сержант 27-ї окремої артилерійської бригади ім. кошового отамана П. Калнишевського. На шлях військовослужбовця, додає чоловік, став задовго до повномасштабного вторгнення, у 2014-му.
“Не люблю, коли хтось диктує або розділяє нашу країну. Я прийшов у військкомат в себе в районі, бо думав, що буде агресія йти з Криму”, – пояснює Петро.
Згадує, невдовзі отримав повістку і вирушив на навчальні збори на один з полігонів.
“Я взагалі планував потрапити в піхоту. У мене так, знаєте, в більшості, як і зараз в багатьох людей, асоціація війни – це, наприклад, окоп, каска, автомат, ворог. І потрапив у реактивну артилерію на навідника, програму доволі давали доступну. Потім приїхала 27-ма бригада. В мене одне питання було: що там по дисципліні. Сказали, що на найвищому рівні. Дисципліна – це один із чинників їхнього успіху, бригади”, – пояснює боєць.
Служити, говорить Петро, не планував довго. Але залишився, бо, каже, хтось має тримати оборону.
“Така відповідальність на наше покоління – боронитись проти ворога. Якщо ми здамо назад – до чого була боротьба 10 років? До чого були загиблі військовослужбовці, побратими-посестри, цивільні, діти. Стільки лиха (армійці РФ, – ред.) наробили. Розуміємо, що ворог сильний, і навіть те, що ми вистояли в ті часи і зараз стоїмо, це вже є успіх. Це успіх людей, українського народу”, – говорить чоловік.
Сьогодні Петро – головний сержант дивізіону. Каже: роль сержанта у війську змінилася на краще.
“За сержантом повинні люди йти, тому що сержант перебуває на вогневій позиції. Сержант – це командир гармати, сержант – це підвіз боєприпасів, сержант – це видача майна. Це головний сержант, який управляє людьми, повністю за них піклується, це як мати і батько. Якісь потреби військовослужбовця він порушує перед вищим керівництвом. Зараз є ще курсів багато. Якщо раніше сержант відучився свого часу – і все, не розвивається, далі не йде розвиток в нього. Зараз є купа курсів, особливо хороші такі курси лідерства. Там є поетапно бази. Я свій рівень повністю пройшов”, – пояснює Петро.
У 2022-му, каже боєць, 27-ма артилерійська бригада працювала по всій лінії фронту.
“Я зрозумів, що таке моща, коли пішли колони ворожі і коли їх крили щільним вогнем наші установки. І потім бачили результати нашої роботи. Це надихало. А перед цим, до речі, критикували ми трішки це озброєння, що це радянські зразки, що вони ледь їдуть. Ну, коли почали зупиняти елітні кац*пські колони, то ми всі зрозуміли, що наскільки це класна техніка і наскільки, слава Богу, в нас правильні виконавці на цій техніці. Командири, навідники, механіки-водії”, – каже чоловік.
Один з підрозділів бригади, згадує Петро, тримав оборону поблизу Чорнобаївки.
“Палили там колону скупчення військ. І робили так, що ворогу там було несолодко. І також, зокрема й наша частина, завдяки їм ворогу довелося відступити з великими втратами з правого боку Херсонщини. Це також велика заслуга нашої частини”, – пригадує боєць.
Артилеристи, каже військовослужбовець, часто працюють по укриттях, техніці та скупченнях живої сили противника.
“По машині навіть хлопці працювали, по БТР влучали, БМП влучали, прямо пострілом, прямим влучанням. По будівлях, там, де в більшості по укриттю або по живій силі”, – каже Петро.
Робота артилериста – це щоденне фізичне навантаження, часто – вночі та за складних погодних умов, говорить боєць.
“Щоб зарядити гармату, треба снаряд спочатку доставити на вогневу позицію. Він важить плюс-мінус від 43 до 47 кг залежно від типу снаряда. І це все час, це все швидкість, і причому при різних умовах. Якщо, наприклад, можна дивитися там ролик, як або в TikTok це все класно проходить. Коли ти під дощем, або в ніч, або коли навіть щось літає, і ти повинен це все швидко робити, коли навіть ти можеш не відчувати, що в тебе щось болить. На адреналіні працюєш, бо умови дуже тяжкі. Ну, тим не менш, робиться”, – говорить Петро.
Артилерія залишається однією з ключових складових бойових дій, вважає сержант, особливо тоді, коли безпілотники не можуть працювати через погоду.
“Коли туман або дуже повітряна погода, а ворог часто цим користується, то саме артилерія виходить номер один. Тому що за поганої погоди дуже тяжко вражати цілі нашим безпілотним системам, хлопцям, які на цих позиціях перебувають. Тому артилерію, я думаю, що важко буде замінити взагалі”, – пояснює боєць.
Військовослужбовець додає – заради того, щоб життя в тилу тривало, вони тримають фронт.
“От коли ти виходиш з районів бойових дій і приїжджаєш в цивілізацію, і дивишся – люди ходять, усміхаються, все працює: магазини, кафе, кав'ярні. Оце мене радує. Я розумію, що життя йде, і я просто пам'ятаю 2022 рік, коли заправки стояли, світла не було, ні в магазині нічого не купиш. І це взагалі не радувало”.
Щодня, каже Петро, він із побратимами працюють задля перемоги. Ідеальна перемога, ділиться сержант, – повернути всі захоплені території. Або щонайменше зберегти державність.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
Джерело – Суспільне
