"Кохана, передзвоню. Їдемо працювати. Все буде добре". Це була остання телефонна розмова Орисі Орлової з Андрієм зранку 6 травня. Того дня російські військові обстріляли вибухотехніків під час розмінування Херсонщини. Внаслідок удару Андрій Орлов і п’ятеро херсонських рятувальників загинули на місці. З його дружиною Орисею поспілкувались кореспонденти Суспільного.
Андрій Орлов залишався працювати в окупованому Херсоні. Окупанти тиснули переходити на їхній бік. Тоді наприкінці літа рятувальники, які залишились вірними Україні, виїхали на підконтрольну територію.
"Він продовжував гасити пожежі, рятувати людей. Він дуже любив цю роботу. Потім десь у серпні вони ледве-ледве усі виїхали з Херсона", – згадує Орися Орлова.
На підконтрольній території Андрій разом з іншими херсонськими рятувальниками продовжив виконувати службові обов’язки. Куди б не спрямовували команду - у Запоріжжя, Кривий Ріг, Кропивницький – Андрій і колеги ліквідовували наслідки російських обстрілів, розміновували, гасили пожежі. Дуже чекали, говорить Орися, визволення Херсона.
"Коли звільнили Херсон, вони сиділи вже тут, топталися. Вся група тільки й говорила: "Коли вже їхати в Херсон?". Їм вже треба було працювати… За кілька місяців після того, як Херсон звільнили, рятувальники повернулись до домівок", – сказала дружина загиблого.
Родина останні чотири роки жила в селищі Іванівка Генічеського району, до цього весь час – у Херсоні. Андрій став до лав служби з надзвичайних ситуацій після строкової служби. Близько двох десятків років займався улюбленою справою.
"Він був добрий, спокійний, турботливий, він усім допомагав, він нікому в проблемах не відмовляв. Що б не сталося, він завжди біг на допомогу. Дуже хороша людина була", – поділилась Орися Орлова.
Зараз Орися і десятилітній син Даниїл живуть у Кам’янці-Подільському. Там же й поховали Андрія Орлова.
"Андрій мріяв, щоб скоріше закінчилася війна, жити разом, у спокою, в мирі, дитину поставити на ноги, виростити, оженити", – сказала Орися Орлова.
Джерело – Суспільне
