Українські військові тижнями, місяцями, а дехто — з першого дня повномасштабної війни починають свої ранки на позиціях, в окопах. Звідки беруть силу протистояти ворогу, Суспільному розповіли захисники, які боронять наші території на Херсонському та Донецькому напрямках.
В одному з деокупованих сіл Херсонщини проживає 68-річна пані Євгенія. Разом із сусідами вона там пережила всю окупацію.
"Ось вікна побиті, плівкою закриті. Найтяжче те, що російських військових було тут багато, і вони казали, що Росія буде завжди. Питали, де я хочу жити. Сказала, що хочу жити вдома. І більше ніде. Я їх питала, чого ви сюди прийшли, то вони казали, що гроші їм треба. Не вірили, що наше село, то село. Казали: городок якийсь", – розповіла Євгенія.
В окупації люди жили понад вісім місяців. Пані Євгенія розповіла, що росіяни намагалися відібрати в них дім, обриваючи всі зв'язки з Україною, катуючи та знищуючи село за селом. Втім, люди таки дочекалися своїх визволителів.
"Хлопців зустрічали з відкритими обіймами. Мені як сказали, що наші прийшли, а я ще встала і кажу, що правда наші? А мені сміються і кажуть, так, наші. Бо думаю, може якась диверсія, перевдяглися", – розповіла жінка.
31-річний черкащанин Іван пішов на війну на початку повномасштабного вторгнення. На Херсонщині його зустрічають мов рідного. Зі своїм підрозділом Іван допомагає місцевим. Емоції, які бачать від людей у відповідь, не дають зупинятися.
"Більшу частину віддаємо. Привозиш, а вони й не дивляться, що ти привіз. Вони плачуть, обіймають тебе", – розповів військовослужбовець Іван.
За рік війни колись успішний менеджер навчився пристосовуватися та виживати у найрізноманітніших умовах.
"Від п’яти зірок до підвалу та сараю. Вночі заходиш і думаєш, що то солома. Світанок – а це виявилося сміття. Головне – тепло і не на сирій землі. Всякі умови були – окопи, квартири", – додав він.
24-річний прикордонник "Секрет" із Черкащини. Аби захищати Батьківщину, в одну мить лишив усе.
"Я звичайний будівельник. Працював, займався будівництвом. Вистачало на життя. Тільки війна почалася, я навіть не роздумуючи — у військкомат. А як на це дивитися? Коли ти сидиш вдома і йде війна. Ми тут для того, щоб у тилу був спокій. Щоб наші жінки, рідні були у безпеці", – розповів військовий.
На Донецькому напрямку допомагає лагодити чергове розстріляне авто 31-річний десантник-штурмовик із позивним "Грінч". Родом він із Херсонщини. Допомагає лагодити чергове розстріляні авто. До повномасштабного вторгнення був автомеханіком.
"У школі працював — вчителем фізичного виховання, закінчив ПДМ. А крайнє місце роботи — місто Дарівка, автомайстер", – згадав своє минуле десантник.
Змінити інструменти на зброю змусила окупація рідного Херсона.
"Отримував пресинг від тодішньої влади. Змушували полюбити їх. В один момент зібрав сім'ю, дітей, жінку і виїхали звідти через Василівку".
На вільну землю разом із родиною "Грінч" тікав практично під кулями.
"Потрапили під їхній же мінометний обстріл. Вони накрили колону з криками: "Це вас укропи не люблять, а ви туди їдете", – додав боєць.
Як тільки прилаштував родину, пішов у військкомат. Але воювати чоловіка взяли лише з шостої спроби. На фронті вперше дізнався, що таке втрата.
"Ми разом із ним їли з однієї тарілки, спали в одному бліндажі. І, коли кажуть, що його вже немає — боляче. Це було найтяжче. До людей звикаєш", – розповів "Грінч".
Мотивація у всіх бійців незмінна вже 9-й рік:
"Щоб діти були і цього не бачили. Спокійно жили собі в мирі і не бачили того, що ми бачимо, як тут їздимо по селах, яких немає. Лишилися лише назви, все".
"Та дістало! Став і пішов. Не чекати поки вони дійдуть до твоєї хати. У твоє місто".
Повне відео
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
Читайте також
Джерело – Суспільне
