55-річна Людмила Кучеренко живе в Українці на Херсонщині. Під час понад піврічної окупації жінка залишалася вдома, не могла покинути господарство, та й російські військові не випускали людей із села.Історія Людмили — в матеріалі Суспільного Дніпро.
Село Українка Бериславського району сім місяців жило під окупантами. Російські війська зайшли в нього 13 березня 2022-го. На початку жовтня ЗСУ звільнили вісім сіл району разом з Українкою.
Людмила Кучеренко разом з іншими односельцями кілька місяців прожила в ізоляції від зовнішнього світу. У селі не працювала аптека, хліба купити було ніде.
"Місяців п'ять, напевно, взагалі нікуди не виїжджали – у нас закрито село було, нікуди не випускали, у жодні аптеки, ні по що. Сиділи, тут же ж ніхто ні хліба, ніде нічого не привозив, як ми в окупації були. То ми… Хто чим міг, запаси у кого які були, борошно там, що… І так виживали", — каже вона.
Людмила Кучеренко за роботою. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний"Обстрілювали село. У людей там, на крайній вулиці, вікна повилітали від цих обстрілів, є дахи теж пошкоджені. Корови тут були, паслися. Ходили – ми їх не прив’язували, просто відпускали, бо хто їх буде пасти, хто ходитиме, якщо обстріли? Наглядали тут, з краю, походили по полю годинки дві – пішли їх забрали, швиденько додому. І гвинтокрили літали тут, над коровами", — говорить вона.
Обійстя Людмили Кучеренко. Суспільне Дніпро/Юрій ТиннийЖити під обстрілами було дуже страшно, говорить жінка. Але навіть у их умовах селяни садили городи. Якось влучання було дуже близько біля Людмилиного будинку. Родина якраз ховалася в льосі.
Пес і кіт Людмили. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний"Все одно жили, і робили, і вставали, і управлялися, і їсти готували, все. У льосі ми ховалися від обстрілів. Тут десь і уламки у нас на льосі збереглися. По собаці реагували: тільки собака у будку – одразу приліт, а ми у льох одразу. А тоді чуємо, скло посипалося. Ми вискочили з льоха, подивилися — на хаті ціле скло. А то у сусіда вікно вибило, і скло посипалося. Був обстріл, і касетне до нас прилетіло у двір сюди, і побило гілки на абрикосі", — розповіла жінка.
Обійстя Людмили Кучеренко. Суспільне Дніпро/Юрій ТиннийПісля звільнення села Людмила відновила свій побитий уламками від російських снарядів будинок та розширює господарство.
"Водичка є, світло є, все є, гуманітарку дають. Будинки трохи побили. Люди пішли туди, і всі гуртом все те знімали, — і шифер, і вивозили сміття. Допомагали і перекривати люди, збиралися селом, допомагали перекривати ті хати", — додала вона.