Інна, залишається на території окупованої Херсонщини від початку війни. Говорить, намагається не просто виживати, а жити повноцінним життям, хоч це і не просто. Напередодні поминальної неділі жінка поділилася своєю історією з Суспільним.
Переплакала, перебоялася. Ми все ще тут. Попри війну і окупацію, намагаємося триматися за життя
Моє життя в окупованому місті схоже на сон, від якого весь час хочеться прокинутися. Я не буду зараз згадувати, як все почалося 24 лютого, як стріляли, і як ми займали чергу до світання, щоб купити найнеобхідніші речі. Переплакала, перебоялася. Ми все ще тут. Попри війну і окупацію, намагаємося триматися за життя - як ото розфарбувати писанку перед Великоднем. У нас, до речі, яйця були в магазині по 100. Тому змогла купити чотири. А в Херсоні - дешевше.
Я дивилася на дідівські могили і думала, - ось тут у траві лежить наше коріння. І я не хочу їхати, не хочу від нього відриватися.
Ще одна важлива традиція для всіх херсонців - поприбирати могили рідних на Проводи. Наше кладовище - за містом. Їхати машиною - у мене немає для цього коштів. Тому я встала ще до закінчення комендантської години. Йшла спочатку дворами. Щоб не натрапити на блокпости. А потім через поле стежинкою. Чотири години йшла. Змогла роздобути трішки білої фарби, побілити огорожу. Я дивилася на дідівські могили і думала, - ось тут у траві лежить наше коріння. І я не хочу їхати, не хочу від нього відриватися.
Ось невеличка побілена могила - тут хлопці, яких фашисти забили у другу світову. Моя бабця покійна розказувала. Вона молодою носила їм їсти, а після обіду, казала, розірвалася бомба. Їх тут чотирьох поховали. А поруч у високій траві старезні кам'яні козацькі хрести. Вони майже до перехрестя вгрузли в землю. Одні верхівки. Але якщо відсунути траву, то видно написи. І люди їх завжди дбайливо обходять, щоб не наступати. Вони, ці кам'яні хрести, були тут завжди.
Моїй бабі її баба ще розповідала. А вона мені. А я своїм онукам. Вона розповідала, що спочатку тут в полі були хрести, а потім вже маленьке сільське кладовище з'явилися навколо.
Мої діди і діди моїх дідів жили тут у степах. Вони були з сердюків, козаків. Говорили українською. А потім і так, і так - коли нас русифікували у радянські часи. В побуті у нас лишилися наші українські традиції. І коли зараз починають говорити, що тут нічого не було до цариці Катерини і українців не було, і що це все вигадки - так і хочеться сказати, а звідки ж тут ці козацькі хрести тоді? Я їх не фотографувала, бо чула, як загарбники нищать пам'ятники - усе, що пов'язане з українською історією. Натомість знову тягають Лєніна, най би дали йому уже святий спокій. Нас нищили культурно, а тепер фізично. Але все мине. Як роса на сонці.
Хтозна, може їхні жертовні святі душі тепер тут. І роблять свою справу. Боронять тепер нас, і наш аеропорт від ордиська.
І ще поки я прибирала кладовище таке мені згадалося. Я певний час від початку війни змушена була жити у місті (Херсоні), в тому районі, звідки добре чути Чорнобаївку. І так зо два тижні засинала і прокидалася під Чорнобаївку (під вибухи). Так мені боляче було за той наш аеропорт, як ми мріяли, що він відкриється, хотіли з подругою полетіти і побачити Відень. Збирали кошти в банку. Але цей аеропорт точно стане їм поперек горла.
Я згадую, як горіли свічки в руках людей, які прийшли в аеропорт в день пам'яті кіборгів. Мене туди запросила моя колежанка. Я згадую, як люди молилися, як вітер здійнявся, коли почали називати кожне ім'я. Кожного захисника. Хтозна, може їхні жертовні святі душі тепер тут. І роблять свою справу. Боронять тепер нас, і наш аеропорт від ордиська. Адже той пам'ятний захід, та поминальна служба - це було, здається, останнє - що відбулося в аеропорту перед тим, як почалася війна.
В ці поминальні дні молюся за усіх, хто загинув, захищаючи нашу Україну - з давніх літ і донині. Бережіть нас, рідненькі з неба, - кажу їм. А так кожного дня молюся за живих. Не залишайте нас. Бо ми - Україна!
Читайте також:
- "Мій щоденник обірвався на 55-му дні війни". Історія жительки тимчасово окупованої Херсонщини
- "Про вас не забули. Україна повернеться найближчим часом". Український письменник Жадан звернувся до жителів Херсонщини
- Херсонські брати організували акцію підтримки для жителів міста від зірок шоубізу
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
