Одяг, іграшки та речі першої необхідності – усе це 7 рік переселенка з Донецької області Олена Дмитренко збирає та віддає нужденним у Скадовському районі.
Переселенка з Горлівки Олена Дмитренко розкладає речі по мішках. Усе, що зараз у кімнатах і на подвір’ї, вже днями, говорить, буде у людей, які потребують допомоги:
"Цей мішок, я знаю точно, що поїде одній родині. Мама працює на ринку і в неї 4 дітей. Багатодітна родина, яка просила, дала мені розміри своїх дітей і завтра цей мішок поїде повністю їй. Цей мішечок поїде родині, яка живе у селі Антонівка, тут поруч. Тут троє дітей віку дитячого садочку і 1-2 клас. Тут речі ,підібрані костюмчики шкільні, светрики. Те, що, я думаю, підійде за розміром. Це Антонівка буде завтра. Ці 2 сумочки – дорослі речі, які частково поїдуть до Антонівки, бо там є родина переселенців. У цьому селі буде кілька локацій. Інша сумка поїде до села Красного. Там є кілька родин ВПО і сім»ї АТОшників".
Олена Дмитренко - з Горлівки. Навесні 2014 року, залишивши роботу викладачки історії у технікумі, переїхала до Скадовська:
"Все відбувалося хаотично. У кожній родині по-своєму. Багато родин думали, що це не надовго, поїхали тільки з літніми речами. Я, знаючи, що це надовго, приїхала сюди перший раз майже без нічого. Я поверталася ще кілька разів до Горлівки. Не ходив транспорт, нічого не було і якимось чином вивозили речі. Тому, що виїхала ще моя мама, вона пережила Іловайський котел, вона нічого не змогла взяти, а, як і всі, тікала з цієї місцевості, у чому була. Тому мені треба було їхати туди – і в Іловайськ, і у Горлівку, і брати речі на всю родину. На 5 осіб. Потім тут ми жили на квартирах, але така специфіка цього міста, що можна жити на квартирах до травня і потім виїжджати і так відбувається щороку".
Олена розповідає, що був період, коли доводилось жити у гаражі. Та жінка не скаржиться, говорить, мала роботу у школі мистецтв, сусіди допомагали, чим могли, потім взяли будиночок на виплату. Він і став центром допомоги для тих, хто її потребує. Влітку тут проживають родини внутрішньо переміщених осіб та ветерани АТО. Жінка розказала, що зараз для них найстрашніше:
"Як показує досвід 7річний, не вистачає того, щоб закони працювали на місцях. Вони написані, вони є, відповідають дійсності і справді такі, як потрібні, але часто на місцях дуже важко ці закони втілювати, бо це прецедент для місцевої влади, вони вперше стикаються із такими проблемами і знов таки житлові програми, виділення земельних ділянок дуже важко просуваються, але, якщо є діалог, у нас він встановлений з РДА, з міською радою, з райрадою, тобто діалог іде. Головне – не опускати руки. Оце найважче. Бо після багатьох років очікувань дуже важко боротися за свої права. Це стосується не тільки переселенців, а багатьох українців".
Олена Дмитренко, пропрацювавши 5 років у школі мистецтв, звільнилася і повністю зайнялася волонтерством, вона очолила ініціативну групу "Переселенці Скадовська".
Еріка Авдєєва, Вячеслав Ходус.
Джерело – Суспільне