У квітні 2022 року родина Протасевичів виїхала з тимчасово окупованої Князегригорівки на Херсонщині. У пошуках безпечного для дітей місця проживання змінили шість міст.
Поки не оселились на Київщині. Знайти дім допоміг проєкт "Хата поруч" від благодійної організації "Життєлюб". Зараз Олег воює у складі батальйону "Вовки Да Вінчі", діти навчаються, а Катерина займається волонтерством.
Катерина Протасевич — переселенка. Зараз родина живе на Київщині, де оселилась завдяки проєкту "Хата поруч". Благодійний фонд
"Життєлюб" придбав для Протасевичі будинок. Умова, яку вони мають виконати, — жити в ньому 10 років та працювати у громаді.
"До цього ми об'їхали шість міст. Поки не приїхали на Київщину. Я заповнила заявку на участь у проєкті. Мені за місяць зателефонували й сказали, що я пройшла по конкурсу й можу отримати будинок у сільській місцевості, й роботу Знаєте, я відчула, що я вдома. Всі будинки, все те, що ми знімали, це було чуже, не твоє, не рідне. А тут, я вже трохи під себе підлаштувала будинок: пофарбувала кухню, зробила свій куточок, посадила дерево. Воно моє, розумієте?" — розповідає Катерина.
"Я хочу бути корисною для людей, для ВПО. І бути важливою в цьому житті. Ну, якщо чесно, це була якась мрія, коли тебе в немає можливостей великих, але є можливість допомагати. І я з цим всім погодилася, і мені стало цікаво", — говорить жінка.
Родина Протасевичів виїхала з рідного села Князегригорівка у квітні 2022 року.
"Проживали ми на лівому березі біля самого Дніпра. Займалися ми землеробством, бо ми з села. Саджали картоплю, два урожаї — перший і другий. Ну і всі мали роботи. Я працювала бухгалтером у школі Князегригорівській", — згадує Катерина.
"Чоловік не зміг стриматись і пішов у військо добровольцем, до "Вовків Да Вінчі", першої штурмової бригади. Він став артилеристом. Це був жовтень 2022 року", — розповіла жінка.
Зараз родина звикає до життя на новому місці. Старший син навчається у Криворізькому коледжі, далі вступатиме до київського вишу. Менша дочка навчається в школі.
"Син дуже захоплюється транспортом і хоче в транспортний університет. Марія моя — творча людина. Вона любить малювати дуже. Співає, ходить на синтезаторі вчиться грати. Мама моя знайшла роботу вдома. Вона готує їсти. Плете теплі шкарпетки. Також вона дуже любить квіти. У неї у нас весь город був у чорнобривцях", — розповідає жінка.
"Волонтерський рух крутиться постійно. Немає такого, щоб ти не збирав на щось, щось не робив, комусь не допомагав. Але це саме волонтерство — воно тримає. Воно тримає тебе в якійсь такій силі, яку неможливо здолати", — каже жінка.