73-річна херсонка Валентина Чертова від початку бойових дій на Сході допомагає українським військовим. Від безрукавок до білизни – жінка шиє все.
Валентина Чертова розказує, щородом з Курська. Середню школу закінчила у Львові. Після цього вчилась на енергетика у Дніпродзержинську, нині - Кам'янське:
"Я пасу худобу біля траси, яка веде на Крим. Навесні – це був початок березня – Шевченківські дні. Десь з 18-го березня, почали йти БТРи, танки і ми це всі бачили. Я прийшла додому і сказала сестрі: "Лідо, йде війна треба щось робити". Поштовхом був Майдан. Багато моїх друзів, були там і їхні діти, які горіли в цих шинах. У мене все перевернулось. От з цього все почалось. Потім так трапилось. Я збирала пластикові пляшки і їх здавала. Одного разу, так я їх назбирала, іду та йдуть мої дівчата. Кажуть вони мені : "Що ти це назбирала?" Я ж кажу: "Здам ці пляшки і пиріжків хлопцям напечу". Поки я дійшла додому, вони мені мішок борошна купили. Ми робили потім і кров’янку, сальтисон. 14-го жовтня прийшла сюди в центр до Галини Іванівни і Валентини Крицак. Галина Іванівна розповіла мені, чим вона займалась, що їм треба. В перший раз, я напекла 150 пиріжків. Вони якраз тоді від'їжджали на фронт. Я дівчатам своїм сказала, а вони своїм подругам. Ось так у нас і вийшов волонтерський центр. Ми такі рідні, дружні до нині. Багато трусів я сшила. Дуже багато. Перші безрукавки ми робили зі шматочків, потім вже були кращі тканини. Знаєте, я не для себе старалась, а для хлопців. Знаєте – це наші діти, онуки. Серце боліло від Майдану і до сьогоднішнього дня, коли бачиш, що там робиться. Якби не вони, ви б не сиділи в теплій хаті, телевізор не дивились".
Волонтер Бахтіяр Шаріпов розповів, що познайомився з Валентиною Чертовою 2014-го року, коли почалися події на Майдані:
"Ось такі люди в Україні роблять історію. Ось такі люди – справжні українці. Вони не сидять вдома, не дивлячись на свій вік. Вони допомагають своїм захисникам".
Анна Тонг, Ігор Педченко.
Джерело – Суспільне
