Михайло Махов з Херсона допомагає волонтерам та військовим – чоловік власноруч виготовляє ножі та сокири й передає їх на Донбас.
Михайлу Махову скоро вісімдесят. Понад сорок років він виготовляє ножі та сокири. Раніше жив за полярним колом, розповідає чоловік, та робив зброю для мисливців, тому цю справу вивчив досконало. Після початку бойових дій на Сході України став робити ножі для українських військових. Щоб закупити леза та деревину, відкладає з пенсії, говорить майстер, і за свої вироби грошей ніколи не бере.
"Моя мама з Черкащини. У 32-33 роках голод загнав її сюди. Будувався консервний завод, наш, херсонський, і вона приїхала сюди на роботу. Люди йшли звідтіля і вона приїхала. І так вона і залишилася. Батько був місцевим жителем і я так подумав, що в мені прокинулося більше українського й українства", - каже Михайло.
Майстер розповідає, що така робота – поклик його душі. Сам він за віком не може служити, та робить те, що йому до снаги.
Колись Михайло Махов теж служив. Говорить, що саме в армії почав відчувати себе українцем.
"Коли я служив в армії, я розмовляв російською десь років 25-26. І в армії мене спитали – не могли визначити, хто я за національністю. Прізвище російське і я розмовляю російською. І так не можуть вони до мене причепитися, що я там щось не так сказав. І кажуть: "Махов, а ты откуда?" Кажу: "З Херсона". "А, хохол". Хохол так і пішло. Так вони ставились до нас, українців. І ось так в мені прокинулося українства більше, ніж чийогось іншого", - говорить чоловік.
Допомагає у роботі майстру його друг та сусід Микола Кирпа. Дружать багато років, говорить чоловік. Частину робіт вони виконали разом.
Микола Кирпа каже, що допомагає Михайлу та підтримує його морально, тому що іншої підтримки у майстра немає.
"Він приходить порадитися. Я для нього однодумець. І вже набагато легше для людини, коли його хтось підтримує", - розказує Микола Кирпа.
За словами чоловіків, вони й надалі будуть допомагати військовим.
"І в тилу є ваші спільники, і вас підтримують, а не просто так. А буває хтось тільки язиком, а справами – ні. А в мене виходить так, що ділом. Візьме в руку, приємно, кажуть, навіть тримати в руці", - каже майстер з виготовлення ножів Михайло Махов.
Друг майстра Микола Кирпа говорить, що зараз дуже багато інструментів і це все можна робити технологічно.
Разом чоловіки намагаються робити все руками, вкласти свою душу, енергію, щоб там, на фронті, солдати відчували, що в них є підтримка та військові не одні.
"Ми також з ними, тільки ми тут", - розказує Микола Кирпа.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
