Рідне село 18-річного Олега нині знаходиться в російській окупації на лівобережжі Херсонщини. Хлопець до останнього не хотів брати російські документи. Однак йому все ж довелось отримати паспорт рф, щоб виїхати з ТОТ, рятуючись від мобілізації до лав ворожої армії.
Про це він розповів Hromadske.
Колони російських танків заїхали до села Олега у першу ж ніч повномасштабного вторгнення. Вранці його класна керівниця написала в шкільний чат, що найближчі два тижні в учнів будуть канікули, поки все повернеться на свої місця. Коли стало зрозуміло, що війна надовго, у навчальному закладі поновили навчання дистанційно.
«У кінці навчального року нам написали в чат, щоб ми прийшли до школи отримати свідоцтва про закінчення 9 класу. Ми з кількома хлопцями прийшли, а в школі нікого, крім прибиральниць, не було. Я свого свідоцтва й не бачив», — розповів Олег.
Навесні й улітку 2022 року росіяни були в селі тільки транзитом. Але восени, коли хлопець мав іти до 10 класу, над його школою вже висів російський прапор.
«Бабуся спочатку хотіла, щоб я пішов у школу, бо треба ж десь вчитися. Але була одна ситуація, яка нас із бабусею переломила. Моя вчителька, яка завжди пишалася, що викладає українську мову й літературу, стала при росіянах завучем школи. І я забрав документи з тієї школи», — говорить хлопець.
З того часу вчителювати у школі стали «освітяни» з окупованого Криму та росії. Українських дітей змушували вчити історію рф за пропагандистськими підручниками. У навчальному закладі панувала атмосфера терору – охорона постійно перевіряла сумки та телефони учнів.
Олег подав заяву на навчання в одному з миколаївських ліцеїв онлайн і провчився дистанційно кілька місяців. Цю можливість він втратив після того, як окупанти заблокували доступ до українського інтернету.
Вони з бабусею все чекали українського наступу, а тим часом до мінімуму скоротили свої контакти з окупаційною владою і виходили за ворота у разі дуже нагальної потреби.
Але окупанти примушували йти на контакт. Приміром, вони заборонили магазинам у селі приймати гривні. Щоб мати рублі, треба було або працювати на них, або оформлювати російську пенсію. Для цього потрібно було взяти російські документи.
«Мої батьки померли, і я до окупації отримував пенсію по втраті годувальника. А бабуся — за віком. Вона тільки у 2024 році оформила собі російську пенсію. Ми на неї і жили. Я своєї не оформляв. Щоб її отримати, я мав надати довідку, що очно вчуся в якомусь російському навчальному закладі, а я не хотів цього. І паспорта російського не хотів брати», — ділиться Олег.
Згодом він дізнався, що без російських документів окупанти не пропустять через свої блокпости. А він уже твердо вирішив діставатися підконтрольної Україні території. Заради цього й узяв паспорти рф — внутрішній і закордонний.
Хлопець зізнається, що боявся обстрілів та російських спецслужб, які катували людей у його селі.
«Боявся, що до нас прийдуть, як до сусідки, з обшуком. Їй усі пальці на руках і ногах росіяни поламали, вимагали інформацію про сина, бо він був ветераном АТО. Ще одному чоловікові в нашому селі, який не приховував своїх українських поглядів, росіяни знесли БТРом ворота, а його самого били по нирках, катували, потім мішок на голову наділи й кудись вивезли.
Там у нас, знаєте, страх на якомусь такому рівні, що навіть коли спокійно в селі, немає обстрілів, усе одно страшно. По телеканалах, які колись були українські, росіяни показували, як стало на Херсонщині гарно жити, коли вони прийшли: от якісь кінотеатри відкриваються, ось херсонська команда зіграла футбольний матч із донецькою, ось можна їхати на навчання в російський Краснодар. А в нас ні продуктів, ні інтернету, ні газу, особливо важко стало жити останніми місяцями», — згадує Олег.
Однак більше за обстріли та російські спецслужби хлопець боявся призову до ворожої армії. Вирішив спробувати виїжджати на підконтрольну Україні територію як тільки йому виповнилось 18. На його думку, на російських блокпостах його пропустили лише тому, що виглядає молодшим за свій вік й не був в очах рашистів потенційним призовником.
Головне фото ілюстративне, stock.adobe.com.
Джерело – Гривна