Передова вимагає від бійців не лише сміливості, а й застосування різних навичок. Одна з важливих посад в армії – водій, який здійснює підвіз бойових припасів, ротацію складу та евакуацію поранених й полеглих.
На сторінці 39 окремої бригади берегової оборони опублікували історію військовослужбовця на псевдо Карась. Підвіз БК, ротація груп з позицій, евакуація поранених – усе це щоденна робота Карася. Проте дуже часто він робить набагато більше, ніж передбачено службовими обов’язками.
Перший бойовий досвід
Карась пішов на війну у 2023 році, бажаючи стати піхотинцем в одеській бригаді ТрО. Перший бойовий вихід був на острів Козацький.
Військовий згадує, що тоді вперше здійснив евакуацію, його завданням було забрати загиблих побратимів:
«До місця, де вони знаходилися, було півтора кілометра. Але в умовах постійних обстрілів ця відстань видавалася гігантською. До того ж над тілами хлопців літали ворожі дрони зі скидами. Росіяни знали, що ми не залишимо своїх і очікували евакуаційну групу, щоб нанести ураження. Ми їх зрештою перехитрили».
Евакуація розтягнулася на добу, але тіла побратимів їм все-таки вдалося повернути на щиті.
Евакуація або коли на кону життя побратима
Наразі підрозділ Карася тримає оборону на Херсонщині.
«Зараз дуже важко. Ворог активно використовує дистанційне мінування, скиди, FPV, паралельно працює з лівого берега артилерією, танками, КАБами. Але ми тримаємося. Попри все треба виїжджати, завозити та вивозити хлопців, забирати поранених», – говорить військовослужбовець.
На сторінці бригади пишуть, що сміливість Карася врятувала життя не одному побратиму. Одного разу евакуаційна машина через технічну несправність не змогла виїхати до бійця, важко пораненого внаслідок ракетного удару по позиції. Карась з побратимом на псевдо Мега прийняв рішення виїхати на берег Дніпра звичайним автомобілем. На передній край він залетів, не дивлячись на те, що безпекова ситуація робила будь-яке пересування вкрай ризикованим – над позиціями спостерігалося скупчення FPV-дронів.
«Ми розуміли, що кожна хвилина дорогоцінна, тому поїхали, не вагаючись. Ракету вдалося успішно евакуювати та вчасно доставити до медиків. Потім я побачив сюжет з Ракетою в шпиталі. Я дуже радий, що ми змогли йому допомогти», – наголошує чоловік.
Карась відверто говорить про те, що йому неприємно слухати від деяких цивільних, що, мовляв, військові отримують великі зарплати.
«Частину грошового забезпечення ми витрачаємо на військові потреби. От я як водій можу сказати, що один день їзди на передовій – це мінус 8 тисяч гривень. Приблизно стільки коштує дві хороших гуми, які поїдуть у болото під час евакуації. І одне-два колеса ми втрачаємо щодня, виїжджаючи на «нуль», бо ворог засіює шляхи «пелюстками» та шипами. Ми не шкодуємо про витрачені гроші, бо головне – безпечно й швидко доправити хлопців. Але потрібно, щоб у суспільстві розуміли, що ми тут не через великі, як їм здається, зарплати», – наголошує військовий.
«Родина – моя головна мотивація»
Він зізнається, що кожен виїзд по-своєму страшний. Завжди думає про те, що на нього вдома чекають дружина та син, тому все має бути добре.
«Я дуже їх люблю. Родина – моя головна мотивація. Коли вони говорять: «Ти – наш герой», здається, можна гори звернути», – зауважує Карась.
Фото: 39 окрема бригада берегової оборони / фейсбук
Джерело – Гривна
