Пара херсонців – Василь Петрук та Лариса Соколенко – в листопаді 2022 через російські обстріли змушені були залишити рідне місто. Вже два роки вони проживають у Миколаєві.
Разом пара вже близько 20 років. Разом вони пережили окупацію, брали участь у мирних мітингах проти захоплення Херсона росіянами. Свою історією херсонці поділилися з кореспондентами «Суспільного».
Нині вони не полишають надії повернутися до міста-героя Херсона. Лариса каже, що вони навіть готові власноруч відновлювати дім, якщо не отримають компенсації від держави:
«В нас ще будинок живий, якщо прильоту наступного не буде. І ми з Васею плануємо і хочемо (додому – ред.), і взагалі ми їхали до Миколаєва на два тижні».
Натомість два тижні перетворилися на два роки.
Ні Василь, ні Лариса не є корінними херсонцями, проте за багато років життя у Херсоні – це місто стало рідним для обох.
Василь взагалі родом з Тернопільщини, деякий час його родина жила й на Миколаївщині, а у Херсоні він оселився вже після служби в армії.
Лариса ж проживала на Херсонщині з трьох років. Її батько родом із Білорусі, мати – з Росії.
«Мама з батьком приїхали сюди, я тут вчилася – в українській школі. Херсон, селище Комишани – там я вчилася», – говорить херсонка.
Окупація Херсона та участь у мирних протестах
Жінка зазначає, що початок повномасштабної війни став для неї справжнім шоком. Через стрес за перший місяць вона схудла на 15 кілограмів. Разом з Василем вони активно брали участь у мітингах, протестуючи проти російської агресії.
Василь наголошує, що не зміг би пробачити собі мовчання, коли відбувалася така несправедливість. А Лариса згадує моменти з мітингів, коли на їхньому боці стояли люди з українськими прапорами, вигукуючи патріотичні гасла. Спершу, зізнається жінка, їй було страшно, адже з іншого боку стояли російські солдати з автоматами, але з часом відчуття страху змінилося на сміливість.
Після застосування росіянами сльозогінного газу на мітингах протестувати стало небезпечно.
«Я ледь відкашлялася. Ми кинули велосипеди й почали тікати, просто тікати, нікуди. Всі тікали, бігли, кричали – паніка була, страшно», – згадує один з таких днів Лариса.
Виходити на мирні мітинги ставало все небезпечніше. Адже, як відомо, учасників протестів російські військові переслідували, кидали до катівень. За словами Лариси, окупанти затримали і їхню куму, яка волонтерила.
Будинок херсонців пошкоджений та затоплений
Після звільнення Херсона прийшла нова біда: регулярні російські обстріли міста призводили до руйнувань. Василь розповідає, що їхній будинок, що стояв біля річки, та оселі поруч зазнали пошкоджень.
Затоплений будинок херсонців
Крім того, після підриву Каховської ГЕС їхній дім затопила велика вода.
Попри це, як зазначалося вище, пара мріє одного дня повернутися до рідного Херсона та відновити свій дім.
Фото: Суспільне Миколаїв
Джерело – Гривна
