За його плечима – виходи на Козачі Лагері, Кринки, дніпровські острови, важкі бої, кілька поранень. За участь в операції на лівобережжі Херсонщини він отримав «Золотий хрест». Далі – історія 24-річного захисника.
Зв’язківець 126-ї окремої бригади територіальної оборони на псевдо Джин каже, що у своєму житті він ухвалив два найважливіші рішення: піти до війська та одружитися. До військкомату хлопець прийшов на початку повномасштабного вторгнення РФ. Одразу його не взяли через вік та відсутність бойового досвіду. Згодом вдалося домогтися свого й вступити до лав 126-ї бригади ТрО. Його історію розповіли на сторінці бригади в соцмережі.
«Сидиш у човні під обстрілами й сподіваєшся на диво»
За плечима військовослужбовця – бойові виходи на Козачі Лагері, Кринки, острови в дельті Дніпра, кілька поранень. За участь в операції на лівобережній частині Херсонщини він отримав «Золотий хрест» Головнокомандувача ЗСУ. Скромно зауважує, що не знає, за які саме заслуги був нагороджений, хоча насправді Джину є про що розповісти.
«Восени 2023-го року командир роти зібрав нас і довів наказ: виходити на лівий берег для утримання позицій. Я потрапив у групу як зв’язківець. У принципі, зі зв’язком все було нормально на той момент – довелося виконувати іншу роботу. Вели бої з противником, закопувалися, тримали оборону на своїй ділянці.
Перший вихід тривав 4 дні, другий – 10. Задачу, вважаю, ми виконали успішно. Ворог поніс великі втрати, ми вийшли живі-здорові. На Козачих Лагерях було весело, якщо це можна так назвати. Найважче – це переправитися човном. Коли ти на воді – ти просто ціль: сховатися ніде, протидіяти ворогу ніяк. Ти сидиш у човні під обстрілами й сподіваєшся на диво», – розповідає боєць.
«Евакуювати мене змогли лише за 2 дні»
Третій вихід захисників бригади був до плацдарму в зруйнованому окупантами селі Кринки на лівобережжі.
«Вести бої в населеному пункті завжди нелегко. Усі будівлі на той час ворог встиг зрівняти з землею – залишалися лише підвали, де ми тримали оборону. До того ж було холодно, а зігрітися так, щоб тебе не помітив противник, було майже неможливо. Проте ми робили все, щоб виконати бойову задачу. Я був на Кринках кілька днів. Коли заводив групу на позиції – а їх треба було зустріти з човнів і довести до укриттів, – отримав поранення. Евакуювати мене змогли лише за 2 дні», – згадує Джин.
Найбільшим відкриттям тоді для нього стали побратими:
«Мене вразила їхня згуртованість – усі були, немов одне ціле, намагалися допомогти одне одному, щось порадити, десь прикрити. При цьому, знаєте, особливо приємно було спостерігати за людьми, які у повсякденному життя були такими собі сірими мишками, а в екстремальній ситуації показали себе гідними воїнами. Саме побратими надихали в найскладніші моменти».
Кожен вихід на лівий берег запам’ятався Джину чимось особливим. При цьому в різних точках бійці виконували абсолютні різні задачі.
«На островах, наприклад, нам потрібно було замінити бійців, які мали звідти вийти. На момент нашого заходу в групі були поранені. Тому треба було підійти човном, знайти поранених, затягнути їх до човна і вже потім – на позиції. Хлопці кричали, так що знайти їх було нескладно. Але довелося діяти дуже швидко, тому що спочатку прилетів ворожий дрон, потім почався артобстріл. Усіх евакуювали, ми теж зберегли позиції без втрат», – розповідає військовий.
Поранення не завадило весіллю
З майбутньою дружиною Джин познайомився у шпиталі, де відновлювався після першого поранення. Пропозицію їй зробив саме перед виходом на дніпровські острови. Щоправда, освідчився по телефону – особисто не зміг приїхати, додає хлопець.
Потім були тижні напруженого очікування, адже зв’язку з рідними весь цей час не було. Це, зізнається Джин, пригнічувало чи не найбільше. На островах він знову отримав поранення.
«Уламок прилетів у ніс. Це ж треба було так зіпсувати хлопцю весілля», – жартували його побратими. Хоча, звісно, це не стало на заваді весіллю, яке відбулося одразу після одужання воїна.
Усі фото зі сторінки 126-ї окремої бригади ТрО у фейсбуці
Джерело – Гривна
