Військовослужбовець Олександр (псевдо Золотий) служить у миколаївській 123-й бригаді тероборони. Чоловік брав участь в обороні Баштанки, захищав Херсонську та Донецьку області.
Історію захисника та його бойовий шлях розповіли на сторінці 123-ї бригади тероборони.
Баштанка дала відсіч окупантам
Перші дні повномасштабної війни Золотий добре пам’ятає. Окупанти наступали на Баштанку – невелике містечко, що мало ключове значення для ворога.
«Я так і сказав своїм хлопцям, з якими працював на тракторній бригаді, що якщо орки підуть на Баштанку, я піду воювати», – згадує Золотий.
Так і сталося.
Наступ росіян був відбитий завдяки організації й спільним зусиллям місцевих жителів та регулярних частин.
Золотий згадує, як їм допоміг український літак, що в центрі міста розбив колону, а потім підбив ще одну, що йшла на Новий Буг.
«Тоді Баштанку згадували всюди: таке маленьке містечко, а дало відсіч ворожій навалі. Його жителі, сміливі чоловіки, виходили на ворога з мисливськими рушницями, відбирали у них важке озброєння і били окупантів їхньою ж зброєю», – пишуть на сторінці 123-ї бригади тероборони.
Золотий також згадує, як тоді всі згуртувалися:
«До військкоматів черги стояли, але брали не всіх, багатьом відмовляли. Мені пощастило: я отримав автомат і записався до 190-го батальйону 123-ї бригади ТрО».
Мова – це наша друга зброя
Географія бойового шляху Золотого охоплює Миколаївську, Херсонську та Донецьку області. Він пригадує, як на одному з островів Херсонщини його група взяла в полон двох російських солдатів. Тоді їм довелося перебувати всім разом в одному укритті.
«Ніхто з ворогів не розумів моєї мови, що зайвий раз є доказом того, що мова – це наша друга зброя», – впевнений Золотий.
Сьогодні Золотий продовжує виконувати бойові завдання у складі свого підрозділу 123 бригади.
«Звісно, дуже хочу закінчення війни, але не на умовах ворога, тому будемо стояти за свою землю, за своїх рідних», – говорить Золотий.
Фото: 123 бригада тероборони
Джерело – Гривна
