А то я днями був у Львові й мав 2 розмови…
Розмова №1 з працівницею Центру обслуговування громадян:
– У вас яка прописка?
– херсонська
– та не була, а зараз!?
– Х-Е-Р-С-О-Н-С-Ь-К-А
– Який Херсон? Він в окупації?
– Альо блять? (вибачте, так і сказав. Просто дуже здивувався і аж трохи очманів) В якій окупації? Його 2 роки як звільнили!
– Мда-а? Ну не знаю, я не чула… так де ви там прописані?
Розмова №2. З таксистом у Львові. Сів у таксі після розмови №1
Їдемо…
– Пане, скажіть, а ви місцевий?
– Так, я тут давно працюю таксистом.
– Скажіть, а Ви от за кермом постійно… людей багато бачите, радіо от слухаєте. А ви ж знаєте, що Херсон звільнили?
– Хто?
– Шо хто? ЗСУ!!! (хотів знов сказати “блять”, але втримався)
– Да? Нє, я не чув…
– В сенсі не чули?
– Ну у мене там знайомий був в окупації. І потім з окупації виїхав. Я думав там і досі окупація…
Опрутнєніє з мого обличчя не сходило…
– 1,5 роки вже звільнили Херсон! Лівий берег ХЕРСОНЩИНИ – в ОКУПАЦІЇ. А Херсон – звільнили!!!
– Хм-м. Треба уточнить.
– У кого уточнить? Я вам кажу!!!
– а-а-а … ну так. Той знайомий казав, що нещодавно їздив до дому в Херсон. Знач звільнили. Точно…
це я не для “зради”… так просто…
Читайте новини, які б вони не були сумні. Будьте в темі… і адекватними.
***
“Виходиш ранком в окупації в магазин і бачиш на вулиці нову жовто-блакитну стрічку на дереві чи просто розчерк на асфальті чи стовпі, і вже радієш. Бо є прапорець, значить день буде непоганим. Значить усе буде добре”,- так згадує моя мама зі сльозами на очах окупований Херсон.
За цей прапор вмирають, за нього вбивають, з ним живуть і ховають, його бережуть в окупації під страхом смерті… А вчора побачила його просто під ногами святкового натовпу…
Дещо проспала і не поїхала в центр святити вербу, тому вирішила на “районі”.
Обрала храм, де найменше несе духом мп.
Там всередині неймовірно гарно: на стінах не мальовані ікони, а мозаїки, там затишно від запалених свічок, а ще там безкоштовно можна давати на молебень за здоров’я список імен воїнів…І до тебе не лізуть з розмовами, що вже непогано.
Перед церквою продавали букетики верби на всі розміри, смаки та гаманці. Були і прикрашені жовто-блакитними стрічками.
І ось ідучи назад, побачила на дорозі просто швирнутий, як непотріб, прапорець зі стрічок. Всі йшли. І всім було байдуже.
Пов’язала його міцно -міцно на берізку. Тепер не чіпатиме ніхто.
Мені просто цікаво, чому державний прапор має таке маленьке значення? Якщо не хочеш букет зі стрічками, просто не бери. Навіщо кидати під ноги?
***
На тимчасово окупованій території Херсонщини росіяни проводять «Всеросійський суботнік «Сад памʼяті»»: висаджують дерева, формуючи памʼятні алеї.
Назву алеям дають дуже символічну— «Памяті героєв СВО. Тех рєбят, кто отдал своі жизні за мір». Тобто, прийшовши на територію іншої держави, вбиваючи, гвалтуючи, знищуючи все живе але, врешті решт, помираючи, російські військові борються за мир. Для них мир – це війна. Це стан душі і принцип життя. В якій же паралельній реальності живе ця нація зла…
***
Я: гуглю “півонії”, щоб показати чоловікові. Бо минулі були дуже схожі на іриси.
Чоловік: та шо я піонів не бачив? 203 міліметри.
Але я все одно покажу))
***
Будь-які види спорту в Херсоні стають екстремальними за замовчуванням. От бадмінтон, наприклад. Херсонцям доводиться грати на вулиці (а це зальний вид спорту), на майданчику з ямами, та ще прилетіти може не тільки воланчик.
Джерело – Гривна