Застосувавши власну методику на основі ШІ, Texty.org.ua та NZZ знайшли хлопчика на Уралі, де його віддали на всиновлення. Детальніше про розслідування читайте в матеріалі 24 Каналу.
Де хлопчик жив до повномасштабного вторгнення?
Місцем зникнення Остапа в державній базі зниклих дітей вказані Олешки, що розташовані на лівому березі Дніпра навпроти Херсона.Мати хлопчика трагічно загинула, коли йому було 5 років, тож він жив разом із батьком і його цивільною дружиною в приватному будинку на околиці міста.
Василь Тополін мав теплицю й заробляв на життя продажем власноруч вирощених овочів і квітів. На супутникових знімках видно його город із теплицями позаду будинку.
Чоловік старанно дбав про сина, щодня відвозив його на велосипеді до школи за кілька кілометрів від дому. Однак через початок повномасштабної війни перший навчальний рік став для Остапа останнім українською мовою.
Супутниковий знімок Олешок до повномасштабної війни / Фото Texty.org.uaЯк сім'я опинилася в Росії?
Частина Херсонщини опинилася під окупацією, ситуація загострилася, розпочалися арешти й залякування. З невідомих причин Василь Тополін потрапляв до ворога "на підвал" – так називають місця, де російські силовики катують людей.Уже незабаром батька поставили перед вибором: або він віддає хлопчика до російської школи, або його позбавляють батьківських прав. Однак за кілька тижнів восени 2022 року навчання припинилося через наближення лінії фронту.
Він нікому нічого не сказав, коли виїжджав. Там якась кума була, віддав їй ключі від хати, від гаража, від погреба і виїхав… Хлопчик такий розважливий, шустрий. Ми все хотіли в гості до них поїхати, але вже не встигли,
– згадує старший брат чоловіка Юрій, який мешкає на Заході України.
Василь Тополін погодився на "пропозицію" окупаційної влади й переїхав разом із сином за 2 200 кілометрів – на край Азії. Ймовірно, їх вивезли спочатку автобусом до Криму, а вже звідти потягом чи літаком на Урал.
Куди переїхали Остап із батьком / Графіка NZZДо слова, російська влада проштовхувала такі переселення за допомогою житлових сертифікатів, які пропонували українським біженцям. Тож Василь Тополін вирішив оселитися в Нижньому Тагілі, російське громадянство отримав і його син.
Навесні 2023 року Остап із батьком, ймовірно, мешкали в місцевому гуртожитку. У власну квартиру на південній околиці міста вони переїхали в серпні.
Як хлопчик став сиротою?
У грудня 2023 року Василь Тополін пішов із дому і не повернувся. Чоловіка знайшли мертвим у лісі поблизу їхнього помешкання, причину смерті влада не повідомляє.Однак замість того, щоб повідомити про осиротілого хлопчика українським органам влади й спробувати розшукати інших його родичів, росіяни віддали Остапа до дитячого будинку.
В анкеті, що з'явилася на сайті для всиновлення на початку 2024 року, він описаний як спокійний, працьовитий і слухняний. Про українське походження там не згадується.
Анкета Остапа на російській платформі для всиновлення / Ілюстрація NZZПісля того, як у червні 2024 року Остап залишив дитячий будинок, він міг повернутися до своєї школи № 25 у Нижньому Тагілі. Ім'я дитини розслідувачі знайшли списку зарахованих на додаткові заняття.
Куди він подівся з дитячого будинку? Родичка Остапа, яка мешкає на території Росії, стверджує, що його взяла під опіку вчителька початкової школи. Це неможливо довести, але з платформи для всиновлення його анкета зникла,
– йдеться в матеріалі.
Чи є в Остапа шанси повернутися додому?
- За даними державної ініціативи Bring Kids Back, українські органи влади й приватні групи змогли повернути понад 1,8 тисячі дітей з окупованих територій. Однак це мізерна частка, адже викрадено майже 20 тисяч дітей, а ще сотні тисяч – потрапили під владу Росії.
- Росія віддає дітей лише тоді, коли родичі борються за їхнє повернення і самостійно приїжджають їх забирати.
- На жаль, інтереси Остапа Тополіна захищати нікому. У хлопчика є доросла зведена сестра від першого шлюбу батька, яка мешкає в Росії, і четверо зведених братів від попередніх чоловіків матері, доля яких невідома. Натомість дядько вважає себе застарим.
- У будь-якому разі повертатися в Олешки нікуди – після багаторічних боїв прифронтове місто в руїнах.