Уперше прийшли в серпні 2022-го — оглядали будинок і запитували, чому чоловік не агітує за РФ. Вдруге навідалися напередодні так званого референдуму, 24 вересня. Тоді вони знову перевірили документи Павла, його житло, гараж і підвал, після чого викрали чоловіка, зав’язали йому очі і повезли в окуповане приміщення ГУНП у Херсоні на вулиці Лютеранській. Росіян не зупинили навіть слова Мурашева про те, що він уже кілька років хворіє на рак.
Павло Мурашев провів у російському ув’язнені 12 днів. Фото надане МІПЛ потерпілим
У Херсоні його тримали у підвалі разом з іще кількома чоловіками. Умови були жахливі: задуха, темно, воду бранці мусили набирати самостійно, а замість туалету мали пластикові пляшки. За 12 днів їх годували лише тричі, упродовж перших п’яти днів їжі не було взагалі. Росіяни регулярно допитували бранців. У Павла запитували, чому не виїхав із окупації в РФ, не отримав російського паспорта і чи не чекає бува на ЗСУ. Хоча Мурашева й не катували, чоловік бачив, як окупанти знущалися з інших:
— Уранці заходять і починається побоїще кийком. Кулаками і ногами били під час допитів. Коли викликали, то били по нирках, голові, шиї і спині.
Також бранців катували струмом, перевіряли на детекторі брехні, вмикали їм гімн РФ і змушували кричати: “Слава Україні у складі Росії!” Хто відмовлявся вигукувати ці слова, того били знову. На Лютеранській Павло Мурашев бачив іще одного чоловіка приблизно свого віку. Він був прикутий кайданами до металевих ґрат і майже непритомний. Згодом бранець кудись зник. Що з ним і де він зараз, Павло не знає.
Після псевдореферендуму росіяни почали звільняти людей із катівні. Ветеранам війни на сході України говорили, що ведуть на розстріл, але зрештою відпускали.
Такий вигляд ГУНП у Херсоні на вулиці Лютеранській після звільнення обласного центру. Фото: Національна поліція України
Павла Мурашева та ще одного чоловіка звільнили останніми. Їх 4 жовтня 2022 року із замотаними руками й очима вивезли на околицю селища Білозерка на Херсонщині, поставили на коліна і наказали рахувати до 200. Чоловіки до останнього не знали, що їх звільняють. Зрозуміли це лише в той момент, коли окупанти поїхали геть.
— Коли вони нас вивезли, я думав, що нас або заріжуть, або розстріляють, — пригадує Павло.
Невдовзі Мурашеву з дружиною довелося поїхати з Дніпровського, адже у листопаді 2022-го українські військові звільнили селище і росіяни почали його щільно обстрілювати.
— Намагалися поїхати додому двічі — потрапили під обстріл. Будинок тещі розбомблений. Я 35 років займався бджолами — пасіку мою розбомбили, усе згоріло дотла. Будинок зрешечений.
Нині Павло Мурашев домагається від держави, аби його визнали потерпілим, якого незаконно утримували росіяни, а також шукає з дружиною нове житло для оренди, бо з попереднього їм доводиться виселятися.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст необов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Марина Кулініч, МІПЛ