У Росії почали виконувати вирок колишньому українському правоохоронцю Павлу Запорожцю. Чоловіка викрали в Україні, депортували, звинуватили в “міжнародному тероризмі” й уже понад два роки утримують у неволі. Аби заплутати сліди Запорожця, його весь час перемішують із одного місця утримання в інше. У жовтні чоловіка помістили у Владімірський централ, де утримують особливо небезпечних злочинців.У Херсоні до 24 лютого 2022 року вирувало звичайне мирне життя. Однак усе змінилося, щойно РФ розпочала повномасштабну війну проти України й окупувала місто. Херсонці мітингували проти загарбників. Розлючені ж росіяни, аби придушити опір цивільних, наставляли на них зброю і викрадали.
Не оминули вони й юриста й колишнього правоохоронця Павла Запорожця. Розуміючи, що росіяни навряд чи пропустять його повз свої блокпости, чоловік залишився в окупованому Херсоні. Девʼятого травня 2022-го з Павлом зник зв’язок.
Пізніше зʼясувалося, що загарбники викрали чоловіка. Того ж дня російські війська незаконно обшукали його квартиру і звинуватили Запорожця в “протидії СВО”: нібито він допомагав ЗСУ та закладав вибухівку в місцях перебування окупантів. Російські армійці забрали документи, техніку й автівку Павла. Де утримують чоловіка, рідним не повідомили.
За кілька днів його сестра Лідія дізналася, що брат — в ІТТ № 1 на вулиці Теплоенергетиків у Херсоні. Звідти Запорожець телефонував рідним із номера так званого слідчого, проте подробиць свого викрадення та незаконного утримання не розповідав. Час від часу від Лідії приймали передачі для брата, а в липні їй вдалося на 10 хвилин побачити Павла."У нього були дуже великі розгублені та повні страху очі. Уже на той момент він, мабуть, розумів, що попереду в нього тривалий шлях у в’язниці в нелюдських умовах утримання", — згадує вона про ту зустріч.
СІЗО Сімферополя
Згодом, 4 серпня, Лідія попросила колегу віднести Павлові передачу, адже сама не встигала до початку комендантської години. Проте в ІТТ заявили, що відпустили чоловіка. Рідні були впевнені: окупанти брешуть. Наступного дня з ними зв’язався адвокат іншого незаконно утримуваного українця. Він повідомив, що 2 серпня Павла Запорожця вивезли в Сімферополь, та запропонував захищати чоловіка. Росіяни запроторили Павла до СІЗО № 1, а на допити возили в будівлю окупаційної ФСБ. Тоді ж вони звинуватили чоловіка в “міжнародному тероризмі”.У жовтні 2022-го окупанти відкрили в Сімферополі СІЗО № 2 й перевезли туди Павла та ще кількох громадян України. В обох слідчих ізоляторах міста жахливі умови. Незаконно утримуваним українцям не дозволяли сидіти чи лежати вдень, змушували співати гімн РФ. У камерах — цілодобовий відеонагляд.
"Щойно зникаєш із поля зору чергового, відразу ж конвой прибігає фіксувати, де ти дівся. Намагаєшся викликати лікаря — ніхто не приходить", — каже Лідія.
На вулицю українських бранців майже не виводили. Якщо прогулянки й були, то на невеличкій території, зусібіч загородженій бетоном і ґратами. Уперше повноцінно побувати на вулиці Павло зміг, коли його відвезли на медичну експертизу до психлікарні Сімферополя.
“У мене запаморочилася голова: настільки стало зле від свіжого повітря”, — згодом писав чоловік рідним.
Перебуваючи в Сімферополі, Павло попросив рідних знайти “понятих”, які фігурують у “провадженні”. Ними виявилися херсонці, яких росіяни також незаконно утримували. Один із понятих помер невдовзі після того, як окупанти випустили його з катівні, а інший стверджував, що не розумів, які документи підписував, бо росіяни змусили його це зробити.У лютому 2023-го росіяни вивезли Павла з Сімферополя через Краснодар у СІЗО № 1 Ростова. Там загарбники тримали по 30 людей в одній камері. Бракувало ліжок і матраців, тому полоненим доводилося спати по черзі. Улітку в камерах було дуже душно, тому бранці непритомніли. Медичної допомоги росіяни не надавали. Дехто не витримував таких нелюдських умов.
Боєць “Азову” та захисник Маріуполя Олександр Іщенко, який перебував у СІЗО із Запорожцем, потрапив у Ростов дуже схудлий і після інфаркту. Олександр мав серйозні проблеми з серцем, та російські наглядачі не давали йому жодних ліків, крім валеріани і валідолу.
Одного разу, коли в чоловіка стався напад, бранці всім коридором стукали у двері камер і просили викликати лікаря. Згодом, у липні 2024-го, Іщенко помер у полоні. Судмедекспертиза, яку провели в Україні після повернення тіла, встановила, що в азовця були зламані ребра та травмована грудна клітина внаслідок ударів тупим предметом.
“Суд” і незаконне етапування
У березні 2023-го Південний окружний військовий суд Ростова почав розглядати “провадження” проти Павла. У листопаді судді М. Нікітін, В. Мамедов і М. Шуайпов призначили Запорожцю покарання 13 років за ґратами, десять із яких українець має провести у колонії суворого режиму. Після апеляції “вирок” залишили без змін. Згодом родичі подали касаційну скаргу й зараз чекають на її розгляд.У червні 2024-го росіяни перевезли Запорожця у СІЗО № 3 Новочеркаська та помістили в одиночну камеру у спецблоці як колишнього правоохоронця.
У цьому СІЗО Павла тримали до вересня 2024 року, а тоді почали етапувати у Волгоград, Пермь, СІЗО № 1 Кірова. Його сестра Лідія наголошує: відстежити переміщення брата складно, оскільки росіяни постійно перевозять українських бранців з одного місця утримання в інше. У жовтні 2024-го росіяни відвезли Павла Запорожця у Владімірський централ, де він має відбувати незаконне покарання.Андрій Яковлєв, експерт МІПЛ із міжнародного права, наголошує: викрадення та незаконне утримання Павла Запорожця — один із багатьох прикладів порушення Міжнародного гуманітарного права росіянами. Окупаційні органи не мають утримувати цивільних у нелюдських умовах, без права на справедливий суд і змоги оскаржити підстави затримання.
Також заборонено депортувати, тобто примусово вивозити цивільних із тимчасово окупованих територій, до РФ. Вдаючись до таких дій, росіяни скоюють воєнні злочини.
"Незаконне позбавлення свободи, нелюдські умови утримання, позбавлення права на справедливий суд і депортація, вчинені в рамках санкціонованого владою РФ широкомасштабних переслідувань цивільного населення на окупованій території, мають розглядатися як злочин проти людяності", — додає Андрій Яковлєв.
МІ
