Про це повідомляється на сторінці 124 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ у Фейсбук.
До війни Володимир жив звичайним життям в Олександрії на Кіровоградщині, працював на виробництві, виховував доньку Ірину, а зараз з радістю виховує двох онуків – Кирила та маленьку Аню. Дружина Ольга, швачка за професією, нині шиє одяг для наших захисників. Але “Дядя Вова” – не новачок у військовій справі. Ще під час строкової служби він був водієм БТР-70 на таджицько-афганському кордоні, де здобув навички, які сьогодні стали в нагоді на полі бою.
Зараз він – водій стрілецької роти, який не раз був під обстрілами під час визволення Херсонщини. У найскладніших моментах Володимир завжди зберігає зібраність та холодний розум.
«Головне – не розгубитися і продовжувати виконувати поставлені завдання. А ще – бути впевненим у своїх хлопцях, і вони будуть впевнені в тобі», – каже він.«Ми переможемо, головне – дійти до перемоги разом, живими й неушкодженими, щоб повернутися до своїх рідних і мирного життя», – говорить Володимир.Прості, але надзвичайно гідні люди, як Дядя Вова, щодня захищають Україну, не заради слави, а заради майбутнього для всіх нас.
