"Моє життя в Україні було чудовим"
34-річна Катерина Гурська народилася і жила у Херсоні. Освіту здобула у Швейцарії, після чого повернулася на батьківщину. В Україні Катерина працювала у сфері цифрових технологій та займалася диджитал-трансформацією українського бізнесу."Моє життя в Україні було чудовим! Я бачила, що Україна розвивається, все цифровізується, у нас з'явились "Дія" та Prozorro, з якими ми також працювали. Я не хотіла залишатися після університету там, а хотіла тут робити класні речі", — розповіла Катерина.
У 20 років вона переїхала до Києва. Після того, як не стало тата, Катерина почала ще більше піклуватися про матір. Перед повномасштабним вторгненням РФ жінка зробила ремонт у сімейному будинку, який зводив ще її дідусь, аби мамі було ще комфортніше жити.
"Херсон — це найкраще місто для мене. Моє місце сили там — це набережна. Коли дивишся на цей потужний Дніпро, на душі стає спокійно і комфортно. Я відчувала, що я вдома", — ділиться вона.
"Коли я вийшла на вулицю, вони були скрізь"
24 лютого 2022 року застало Катерину та її матір, 65-річну Людмилу Гурську, у Херсоні. Родина прокинулася від вибухів, як і мільйони українців того ранку. 1 березня місто було окуповане російськими військами. В окупації Катерина пробула близько 2,5 місяців."Ми зрозуміли, що ми в окупації, оскільки їх (російських військових, — ред.) було дуже багато. Коли я вийшла на вулицю, вони були скрізь. Дуже багато БТРів, людей у формі, в масках і з автоматами", — згадує Катерина.
Жінці разом із подругами вдалося виїхати з Херсона, подолавши близько 10 російських блокпостів. Їхали згідно плану, який випробував один із місцевих. Де і куди повертати жінки розписали на аркуші паперу. Зазвичай дорога від Херсона до Миколаєва займає близько 30 хвилин, однак вони їхали 12 годин. Мама Катерини категорично відмовилася виїжджати з Херсона.
Прихисток Катерина знайшла у Торонто, Канада. А Людмила Гурська через певний час під тиском доньки таки погодилася виїхати з Херсона до своєї сестри в Одесу.
За легендою, Лілія Ребрик ставить в Одесі виставу за участі акторів, які є внутрішньо переміщеними особами. Для цього їй потрібна консультація психолога, а також справжня історія людини, яка пережила окупацію — наприклад, Людмили.
Натяк №1. Сумка
Під час розмови з пані Людмилою Лілія Ребрик попросила потримати її сумку, поки ведуча зав'яже свій шарф. Жінка відразу помітила щось знайоме в аксесуарі. Насправді, цю сумку для своєї мами купила в Канаді Катерина. Вона відправила їй фото сумки і сказала, що невдовзі відправить їй в Україну. Жінка про це згадала і поділилася з Лілією Ребрик.
Натяк №2. Танці
В дитинстві Катерина займалася танцями і виступала в ансамблі народного танцю "Веселі хлоп'ята". Афішу одного зі старих виступів цього колективу команда проєкту "Дочекаюсь" повісила на стовпі, повз який якраз проходили Лілія Ребрик, Людмила та Інна. Цікаво, що про участь Каті у "Веселих хлоп'ятах" першою згадала не її мати, а тітка Інна.
Натяк №3. Барбі
Після тривалої розмови за прогулянкою під снігопадом жінки зайшли до кав'ярні. Там на дивані вони помітили ляльку. Її там розмістили не випадково, адже донька Людмили має незвичне захоплення — Катерина колекціонує ляльки "Барбі". Мама про це її хобі знає і навіть часом трішки жартує."У мене дитина збирає "Барбі". В дитинстві і зараз. В неї їх багатенько вдома залишилось, а за ці півтора роки в Канаді теж колекцію назбирала. Першу ляльку я їй купила, коли їй було років вісім чи дев'ять", — поділилася пані Людмила.
Зустріч
Після завершення розмови Лілія Ребрик відвезла Людмилу та Інну до під'їзду їх будинку. Проте жінки не знали, що на них там вже чекала Катерина. З букетом троянд і сльозами радості в очах донька міцно обійняла маму після довгих півтора роки розлуки.
