Кореспонденти видання Мост поспілкувались з власницею херсонського притулку для тварин «4 лапи» Яною, яка працює з покинутими собаками та котами вже 15 років.
Яна згадує, що все починалось з кількох тварин, які потребували допомоги, і з часом перетворилось на повноцінний притулок, у якому наразі проживає 600 тварин – кілька сотень котів та кілька сотень собак.
За словами Яни, до повномасштабного вторгнення у притулку було близько 300 тварин, проте, під час окупації Херсона люди почали виїжджати з міста та залишати тварин самих. З того часу працівники притулку почали приймати покинутих домашніх улюбленців, які перебували у тяжкому стані. Переважно це тварини, які були не пристосовані до самотнього життя. Вони не знали, де шукати їжу та потерпали від нападів бродячих собак.
Яна розповідає, що під час окупації міста було дуже тяжко знаходити можливості аби прогодувати чотирилапих мешканців притулку.
«Під час окупації ми шукали корм для тварин, які за станом здоров’я не могли їсти нічого іншого. Купували його втридорога. Купували крупу. Майже неможливо було купити м’ясо для тварин, тому що воно було дуже дороге. Якщо до війни ми витрачали 70-80 кілограмів м’яса на добу, то в окупації довелося скоротити норму до 10 кілограмів, аби вистачало хоча б на бульйон», – розповідає власниця притулку.
«Об’єкт не функціонує вже понад пів року, через це ми не можемо користуватися електричним котлом, на якому варили кашу для тварин. Спочатку варили кашу на вогнищі. Це близько 600 літрів каші кожного дня. Зараз, коли в місто завозять гуманітарну допомогу, ми шукаємо та намагаємось замовляти корм у волонтерів. Наразі на добу потрібно близько 100 кілограмів сухого корму, аби нагодувати тварин», – розповідає дівчина.
Окрім цього, Яна розповідає про обстріли, які безпосередньо впливають на тварин.
«Під час сильних обстрілів навіть найспокійніші собаки від страху розривали сітки у вольєрах, через що отримували криваві травми. У нас є пес-інвалід, який має лише дві здорові лапи. Він завжди тримався на дистанції від людей, але коли почались щоденні обстріли та вибухи Барні (кличка собаки, – ред) став ручним та під час вибухів біжить до співробітників притулку, аби сховатися», – каже Яна.
«Кожного розпитуємо, у які умови забирають тварину, чим будуть годувати. У нашому притулку жодна собака не сидить на ланцюгу, я не можу віддати тварину туди, де їй буде гірше, ніж у притулку. Якщо віддавати, то в належні умови, там, де будуть дійсно любити тварину», – зазначає власниця.
Також притулок приймає допомогу у вигляді корму, консервів, пелюшок, вжитого посуду – мисок та каструль, які використовуються для води та їжі чотирилапим.
Співавтор матеріалу – Маргарита Доценко