Тижнями західна розвідка і військові аналітики стверджували, що українська кампанія, покликана відвоювати стратегічно важливий Херсон і його околиці, неминуча. Але в окопах за кілька кілометрів від російських позицій на цьому напрямку українські солдати ховаються від дедалі потужніших обстрілів ворожої артилерії, не маючи можливостей самим йти в наступ.
«Стріляють зліва, зправа, над нашими головами», – сказав 45-річний солдат 63-ї механізованої бригади Збройних сил України, розповідаючи про посилення російських обстрілів впродовж останнього тижня.
Вночі російські сили проводять розвідувальні місії, шукаючи слабкі місця в лінії оборони, яка простягається в сільській місцевості.
Визволення Херсона стало б нищівною поразкою для амбіцій Владіміра Путіна в Україні. Область критично важлива для забезпечення прісною водою Криму. Питання води коштувало Росії мільярди рублів після того, як вона анексувала півострова в 2014 році. Також Херсонщина грає важливу роль для потенційного російського наступу в напрямку Одеси.
Але якщо Україна хоче досягти оголошеної президентом Володимиром Зеленським мети закінчити війну до кінця року, тоді час закінчується. А нинішня ситуація на місцях більше схоже на те, що ситуація може зайти в затяжний і виснажливий глухий кут. Місцеві жителі, які поїхали з сіл в Херсонській області, говорять, що Росія перекидає сили в регіон, щоб зміцнити свої позиції. Місцеві чиновники теж насторожено стежать за пересуванням ворожих військ.
«Вони вкопалися. Ми знаємо, що вони намагаються зміцнити свої позиції. Ворог сильно збільшив присутність своєї артилерії вздовж всієї лінії», – сказав голова військової адміністрації в Кривому Розі Олександр Вілкул.
Через нестачу базової артилерії і бронемашин, необхідних для наступу, Україна зосередилася на операція за лінією фронту. Серед них загадкова атака на російську авіабазу в Криму. Півострів став головним вузлом забезпечення для російських операцій в Херсонській області. Досі вважалося, що українські сили не здатні завдавати удари по російських об’єктах в Криму. Видання нагадує, що Україна в останні місяці здобула деяких успіх на південному напрямку, звільнивши низку селищ в Херсонській області. Але наступ фактично зупинився. І солдати тепер займають уразливі позиції на відкритій території. Дороги, якими українські військові їдуть на передову серед випалених пшеничних полів, усіяні воронками від попередніх ударів, зокрема, за допомогою російських безпілотників «Орлан».
«Ховатися немає де», – сказав Юрій, який безперервно бере участь у війні з першого ж дня.
Його підрозділ озброєний старими радянськими автоматами і кулеметами, випущеними ще в 1944 році, а також сучасними протитанковими ракетами. І завдання – тримати лінію. Українські військові чиновники мовчать про графік широкомасштабного наступу. Але вони кажуть, що їм потрібно більше зброї від Заходу, перш ніж вони зможуть почати операцію. Один неназваний чиновник сказав Washington Post, що Україні бракує можливостей для початку масштабного наступу на будь-якій ділянці вздовж фронту протяжністю до 2 тисяч кілометрів.
«Треба говорити чесно, зараз Україна не має необхідної кількості озброєння для контрнаступу. Добитися результату все ще можливо, Але це повинен бути результат розумної української стратегії, а не протистояння Росії рівною силою. Дуже важко зрівнятися з силами ворога», – сказав радник українського уряду в сфері оборони й розвідки на умовах анонімності.
Цього тижня командир української армії генерал-майор Дмитро Марченко також сказав, що передача західної військової допомоги «маленькими шматочками» робить будь-які наступальні дії «дуже складними». Однак, він висловив оптимізм, що динаміка може скоро змінитися.
«Гадаю, як тільки ми отримаємо весь пакет допомоги, наш контрнаступ буде дуже швидкий», – сказав Марченко, закликавши жителів Херсону «трішки потерпіти».
Дехто також скоротив свої очікування щодо українського контрнаступу, вказуючи на те, що ситуація насправді динамічна. Впродовж останніх днів Росія почала нову атаку на сході України, намагаючись захопити міста там.
«Все змінюється кожного дня, тому що ворог переміщає свої сили, а ми змінюємо свою тактику і маневри. Ситуація змінюється і плани теж», – сказав радник міністра оборони України Юрій Сак.
Прессекретарка Південного командування ЗСУ Наталія Гуменюк сказала, що контрнаступ «вже триває», і це помітно, додавши, що прогрес буде поступовим. Вона також зауважила, що триває «гібридна війна». Дехто навіть припустив, що український наступ був умисне роздутою інформаційною кампанією, мета якої – відтягнути російську вогневу силу зі сходу. Росія намагається зміцнити свої сили на півдні. Лише за останній тиждень в Херсонську область прибуло три тисячі солдатів. Російський контингент на правому березі Дніпра збільшився до щонайменше 15 тисяч військових. Більшість з них – елітні повітряно-десантні війська, які допомагають виснаженим російським силам після того, як вони місяцями тримали лінію, – сказав аналітик Кіріл Міхайлов. Мешканці, які тікають з окупації, теж розповідають про стягування російських військ в регіон.
«Два тижні тому вони приїхали з великою технікою. Вони облаштовують бази в будинках», – розповів 42-річний житель Нововоронцовки поблизу Херсона, який підтримує зв’язок з батьками в окупації.
Інша 65-річна жителька, яка переїхав з села Мар’їне 11 червня, сказала, що на початку окупації російських військ було майже не видно. Але перед тим, як вона поїхала з села, вони почали копати окопи. Стягування російських сил спровокувало занепокоєння, що Росія може готувати власний новий наступ в регіоні. Але хоч Москва може й спробувати повернути контроль над селами, які українські війська змогли відвоювати за останні місяці, їй бракує засобів для широкомасштабної операції. Але якщо Україна хоче провести контрнаступ, тоді «годинник цокає», – сказав Міхайлов. В жовтні погода зіпсується. І рух військ ускладниться. Через кількісну перевагу ворога, Україна теж вдається до гібридних тактик. В Херсоні більшість населення вороже налаштована до окупантів, – каже український журналіст Костянтин Риженко, який залишається в місті. Російських солдат вже не видно на вулицях, тому що вони бояться нападів. Ті, хто залишився включно з офіцерами ФСБ, перенесли свої бази в цивільні райони, а також в лікарні. Росіяни бояться українських ударів HIMARS.
«Будь-кому з них достатньо відвернутися бодай на п’ять секунд, щоб його повісили чи втопили», – сказав Риженко.
Голова аналітичного центру Silverado Policy Accelerator Дмітрій Алперович вважає, що після нещодавнього удару по авіабазі в Криму російській армії буде важко втримати Херсон.
«Думаю, росіяни дуже скоро вийдуть з Херсона. Його утримувати стає неможливо. Дуже важко забезпечувати сили», – сказав він.
В разі відступу з Херсона, Росії доведеться забути про будь-які свої наміри захопити все українське узбережжя Чорного моря і дійти до Придністров’я в Молдові. Деякі аналітики вказують на готовність Москви жертвувати своїми солдатами навіть в проведенні операцій, які не мають стратегічного сенсу. В цей час Україна діє більш обережно.
«Армія України ніколи не зробить щось дурне, як Росія, кидаючи людей як гарматне м’ясо в битву, щоб задовольнити амбіції своїх лідерів. Питання – це ціна», – сказав Сак.
В Херсонській області на лівому березі Дніпра російські сили не такі уразливі. Там пролягає так званий «сухопутний коридор» між Донбасом і Кримом. Контроль над цією частиною також дозволить Кремлю забезпечувати півострів водою. За словами Сака, попри те, що в України вистачає людських сил, щоб піти в наступ, без більшої кількості зброї це може стати відправкою військ на безглузду смерть. Такий наступ буде малі шанси на успіх. Деякі військові підрозділи вже платять високу ціну.
Всі 6 місяців війни 28-ма механізована бригада вела бій на південному фронті. Їй вдалося зупинити наступ Росії на Миколаїв. Підрозділ, загартований в боях, продовжує визволяти території, наближаючись до Херсону. Він краще озброєний, а його бійці – одні з кращих на всьому фронті. Однак, російські артилерійські обстріли у відкритому степу скалічили і вбили багатьох солдатів. 28 липня командир 28-ї механізованої бригади Віталій Гуляєв загинув в бою. І його товариші по зброї хочуть помститися за його смерть.
«Ми дійдемо до Херсона. Ми помстимося», – сказав командир батальйону з позивним «Злий».
inforesist.org
