На площі Свободи збиралися волонтери Херсона на неформальний захід "Кава на майдані". За словами учасників, зібралося понад 100 людей, серед них волонтери, їх родини, та небайдужі херсонці.На площі Свободи співали гімн України, не було офіційних промов, - говорять учасники заходу. Вони спілкувалися, ділилися спогадами. Ігор Анохін – лікар і волонтер, прийшов разом з дружиною Ольгою, з якою з 2014-го разом займаються волонтерством.
"Колись отут біля кінотеатру Україна стояла стіна жовто-блакитна, бо огороджувалося будівництво. І ми клеїли вірші Ольги Миколаївни. Чудові вірші, їх зривали, на них свастики малювали. А ми клеїли. Коли була дуже небезпечна ситуація, ми сказали, якщо прийде Путін сюди, то нас звісно розстріляють. Але хай нас розстрілюють біля тої стіни", - розповідає Ігор.
Ольга Анохіна говорить, зараз її життя зовсім інше, ніж було до початку подій на майдані та війни на сході."Ви знаєте, я так добре пам’ятаю 2014-й, у мене було багато відряджень в різні райони, і люди, які зрозуміли, що для них Україна понад усе вони це намагалися виявити хоч чимось. Знаєте, якщо не прапорець, то хоч дві рисочки на стовпчику. І звісно ці рисочки були кольору нашого прапору", - говорить Ольга.
За словами Бахтіяра Шаріпова, він починав свою волонтерську діяльність на цій самій площі.
"Я був у команді Валентини Грицак «Скарбничка» ми стояли біля України, коли почався Майдан. От з цього моменту ми почали підіймати майдан в Херсоні. А після агресії Росії допомагали ЗСУ, ставили намети, збирали кошти, дівчата виготовляли хенд-мейд з українською символікою. За отримані кошти ми відправляли необхідні речі на фронт", - розповідає Бахтіяр.
Людмила Рибачук займається волонтерською діяльністю з 2013 року, опікується дітьми загиблих воїнів.
"В моєму житті це слово з’явилося 2013 року. Недаремно у нас 25 майданівців вже померли, люди так енергетично і фізично віддалися справі. Я була в Стрітенському храмі і за них молилася. Всі майданівці, це люди, в яких на першому місці альтруїзм", - розказує Людмила.
За словами жінки, на зустрічі вона згадувала друзів-волонтерів, яких вже немає.
Суспільне Херсон