Термальні води, лікувальні грязі, Рожеве озеро, Сиваш (альтернатива закордонному Мертвому морю), крафтові продукти, напої, страви з місцевих морепродуктів та трав – тут усе поряд. Поки одні лікуються, оздоровлюються і засмагають на пляжах Азовського моря, три з яких отримали цьогоріч міжнародний «Блакитний прапор», прихильники активного відпочинку катаються на каяках чи SUP-дошках, катером добираються на ексклюзивну екскурсію Бірючим островом, де розташовані не лише літня президентська резиденція, а й нацпарк, чи роблять селфі на фоні рожевої води.
А ще, коли замовите екскурсію, вам розкажуть про таємниці генічеських катакомб і про те, що знайшли археологи на місцевих курганах. Якщо пощастить із екскурсоводом, почуєте і детектив, і мелодраму, й пригодницький роман.
Арабатська Стрілка – це коса на узбережжі Азовського моря, частина Кримського півострова. Від материкової частини України вона відділяється протоками, через які перекинуто автомобільні мости. Один із них – металевий, привертає увагу туристів і є справжніх витвором австрійських інженерів. Довжина Арабатської Стрілки – 115 км, ширина від 270 м до 7,5 км. Географічно – це Крим, але у березні 1955 року північну частину коси передали з Кримської області Херсонській.
До 1917 року Арабаткою пролягав поштовий шлях на Крим. У ті часи на території коси було 5 поштових станцій. Саме це, а також видобуток солі стали одними з основних причин її заселення в ті роки.
Шістдесят років тому на Арабатській Стрілці на території Херсонщини було десь із 15 населених пунктів. Потім люди почали перебиратися ближче до сіл зі школами. Зрештою лишилося чотири села.
Щоб зрозуміти, де і як найкраще відпочити, звісно, можна скористатися послугами надійних сайтів та порталів. Але якщо так сталося, що ви опинилися на Арабатській Стрілці й вам потрібна інформація – то у Щасливцевому створили туристично-інформаційний центр. Він на центральній магістралі, тому не пропустите. Тут багато візитівок, інформаційні стенди, та й просто вам підкажуть – туристів чекають.
Дорогою до комунального пляжу в Щасливцевому є незвичайний рибний торговельний заклад – з кораблем на даху. Він привертає увагу, на його фоні можна зробити атмосферне фото. Створили вітрильник власник ресторану із батьком, деталі збирали по всій Україні.
Учасників у ньому – чоловік п'ятнадцять, усі аматори. Запалюють так, що люди навколо починають мимоволі танцювати.
БЛАКИТНИЙ ПРАПОР НА ПЛЯЖІ: БЕЗПЕКА ТА ЯКІСТЬ ПОСЛУГ
Тепер, якщо ви приїдете на Арабатську Стрілку й обиратимете пляж, зверніть увагу на ті, де є Блакитні прапори. Одразу три пляжі на Арабатській Стрілці цьогоріч отримали право їх встановити: центральний – комунальний пляж у селі Щасливцеве, та два у селі Генічеська Гірка – пляжі баз відпочинку «Чайка-1» та «Арабатка.club».
Критерії екологічного менеджменту, зокрема, стосуються роздільного збору сміття, економії води, заборони на користування мийними засобами.
Що стосується людей з інвалідністю, то їм має бути забезпечений доступ до води. Є пляжі, які мають і спеціальне крісло, в яких людину опускають у воду. Якщо неможливо створити таку послугу, то повинна бути інформація про пляж, де вона надається, пояснює представниця «Блакитного прапора».
«Ось на цьому пляжі є повний доступ до води. Тут людина з інвалідністю зі стоянки може проїхати по доріжці по пляжу, навіть є спеціальне крісло, яке опускає її у воду», – розповідає вона.
Ще один Блакитний прапор вручили Генічеській міській раді, бо в реалізації таких проєктів дуже важлива підтримка місцевої влади.
Вікторія Радченко також оцінила роботу, яку провели пляжі, що отримали відзнаку. Особливо вона звернула увагу на те, що один з “лауреатів” – комунальний. «До цього часу в нас був один такий комунальний пляж (на березі моря – авт.) – на чорноморському узбережжі, у місті Чорноморськ, Одеської області», – розповідає Вікторія Радченко.
На Херсонщині не одне Рожеве озеро – ось біля Сиваша їх чотири: Лемурійське, поряд із селом Іванівка, Генічеське і Зяблівське, розповідає мені туристичний гід, каякер Олексій Войцеховський. Вони різні: якщо Зяблівське стає рожевим ще у квітні, а потім біліє від солі (його ще називають Білим через це) і вражає влітку саме тим, що наче покрите у спеку «кригою», то Генічеське стає насичено-рожевим у липні.
Загалом Генічеське озеро поблизу Приозерного на Арабатській Стрілці – одна з найпопулярніших Insta-локацій в Україні.
Фантастичний колір озеро має завдяки мікроводорості Dunaliella salina. Вона виробляє каротиноїди, які не лише надають воді червоно-рожевих відтінків, а й мають корисні властивості. Крім того, у воді міститься велика кількість мікроелементів. Тому сіль та ропа з озера вважаються лікувальними.
Адміністратор Ірина Швачич розповідає, що після 15 хвилин у гарячому джерелі варто охолодитися в озерах, потім нагрітися і закінчувати процедури на Сиваші, де є голуба косметична глина. Дівчата люблять намаститися глиною і перейти на гліцеринове озеро – ефект, як у SPA-салоні. Є й лікувальні грязі, хоч і не такі інтенсивні, як у Щасливцевому, каже Швачич.
Один чи два дні у такій місцині варто провести. Не була б я проти й такої додаткової послуги, як консультація медика (наразі такого ще немає). Крім пейзажу що заворожує, є ще плюси - наявність туалетів, роздягалень, душів.
Далі нас чекає активний відпочинок.
У своєму житті я один раз брала у руки весла та їздила на байдарці – у херсонських плавнях. На Арабатській Стрілці пересіла на каяк, щоб подорожувати Сивашем. Каяк схожий на байдарку, але ноги в ньому не прикриваються, тому раджу одягати шорти.
Для людини без досвіду, яка не вміє плавати, та ще й зі скромними фізичними можливостями, як виявилося, Сиваш – саме та водойма. По-перше, можна обрати один із трьох маршрутів: більш короткий, довший або екскурсію на заході сонця.
Сиваш – ще одна несподіванка. Це не озеро, як його звикли називати, а система мілководних заток на заході Азовського моря, від якого Сиваш відокремлюється Арабатською косою, а сполучається – Генічеською протокою.
«Чому на каяках? Тому що це правильно з точки зору споживання цього продукту. Це дика природа. Так, на катері пролетіти можна – швидко, комфортно. Але це не те: треба промедитувати, тихо, непоспіхом увійти в цю атмосферу. Спробували у 2019 році й з перших відгуків зрозуміли – воно. Ми спеціально не робимо прокат – місцевість складна, можна заблукати, і людина сама може не звернути увагу на те, що приховує природа», – пояснює Войцеховський.
Якщо екскурсія по Сивашу вже стала звичною для багатьох туристів, то потрапити на острів Бірючий можуть не всі. Керівник Азово-Сиваського національного природного парку Юрій Недовізій (острів входить до складу нацпарку) розповідає, що є квота – 3 тисячі відвідувачів на рік, на день – не більше 60. Це взагалі незвідане туристами місце, бо тут розташована літня президентська резиденція, і донедавна острів був доступний лише для можновладців. Резиденцію вам не покажуть, а от сфотографуватися на тлі місцевого маяка можна. А ще тут неймовірний пляж.
Пересуватися вночі по Бірючому транспортом небезпечно – перед автівкою може вискочити тварина. «Ось кулан, це самець, самки тримаються разом. Куланята зараз розміром з німецьку вівчарку. Зараз тварин важко побачити, бо період виведення потомства. Ми туристам кажемо: не приїжджайте в обід, якщо хочете побачити тварин, приїздіть о 5 ранку», – каже керівник нацпарку.
Як пояснюють, тварин ловлять у живопастки, потім вони мають знаходитися місяць у спеціальному приміщенні. Але ж Бірючий, каже Юрій Недовізій – це, по суті, одна велика живопастка – звірі знаходяться у природі й до них допуску немає. А місяць у приміщенні просидіти – таке витримає не кожна тварина.
На Арабатській Стрілці ще кілька років тому відпочинок на морі – у тім, що стосується їжі – асоціювався традиційно з шашликами, а риби влітку туристам не пропонували. Уже два роки на Арабатці максимально просувають локальну кухню, тим паче, що тепер на Херсонщині активно працює громадська спілка «Дороги вина та смаку Херсонщини», каже Олексій Войцеховський.
У «PUB28» у Генічеську ми не лише смакували калканом, а й слухали історії, байки, легенди: про місцеві катакомби та кургани, про металевий міст, який бачить кожен, хто приїжджає на Арабатку, про людей, які хочуть запропонувати туристам трохи більше, ніж просто море і пляж.
Сам паб – це частина історії, бо він розташований в одній із найстаріших (початок минулого століття) будівель міста. Вона належала місцевому купцю Роману Калімбету. Про нього кажуть, що він був дуже багатий, навіть позичав гроші міській управі, але вдягався як жебрак. Нинішній власник пабу відновив будівлю зсередини – виявилося, що під кахлями прихована старовинна цегла та вулканічний туф.
А за барною стійкою пабу – один із входів у таємничі генічеські катакомби. Звідки з’явилися ці тунелі – наразі невідомо. Припускають, вони могли бути частиною фортифікційних споруд у ті часи, коли ці краї освоювали греки. Проте зрозуміло – історія Генічеська, як, власне, й всієї Херсонщини, явно не розпочинається з указів Катерини II. Місцевість ця була заселена ще із сивої давнини. Легендарні амазонки, скіфи, сармати, арії, кімерійці, греки, кримські татари, турки – всі вони жили в цих краях у різні часи. У 2018 році громадські активісти та міська влада запросили у Генічеськ київських археологів, щоб ті розпочали вивчення катакомб, розповідає Олексій Войцеховський.
«У розробці – теорія, що це таки рештки фортеці. Грецької? Швидше за все, але ми не можемо це стверджувати. От фортецю Арабат будували турки, але нижні камені – грецький фундамент. У греків мало бути тут прикриття з боку степу. На шурфові дослідження вздовж фортечної стіни потрібно 104 тис. грн. Можна провести георадарні дослідження. Всі дані ми передали владі, будемо сподіватися, що новий депутатський корпус підтримає», – каже Олексій Войцеховський.
Проте київські науковці з Інституту археології НАН України не лише до катакомб приглядалися. За ініціативи тодішнього Щасливцевського сільського голови Віктора Плохушка вони почали досліджувати кургани на Арабатській Стрілці. Ідея була – створити зі знайдених артефактів музей, а самі кургани облаштувати, щоб зацікавити туристів. Розпочали з найменш примітного могильника, найближчого до села. Перша знахідка буквально стала сенсаційною: воїн-сармат. Потому пішли відкриття за відкриттям: 16 поховань різних періодів!
Відомим стало захоронення «арабатського Нільса», як його назвали: чоловік, обкладений птахами. Як каже Олексій Войцеховський, птахи ці – качки галагаз, вони й досі живуть у цих краях. Мають дуже яскраве оперення і, як кажуть, смачні, проте нині на них полювання заборонене.
Не менш цікавими є й торішні дослідження курганів: зокрема, виявили поховання високоповажного чоловіка – його череп пройшов процедуру мацерації. А ще знайшли кам’яний молоток з отвором, ідеально гладким та рівної форми.
Дослідження археологів свідчать, що на Арабатській Стрілці більше 5 тисяч років тому проживали люди. І це важливо, адже спростовується версія, що, мовляв, коса була штучно намита кількасот років тому, каже Олексій Войцеховський.
Усі зусилля місцевих громадських діячів, краєзнавців, представників влади спрямовані на те, щоб Арабатська Стрілка і Генічеськ стали не лише місцем, де можна провести літній відпочинок, а цілорічним курортом. Бо термальні води, грязі, лікувальні та оздоровчі центри, вивчення курганів і катакомб – це крок до того, щоб турист приїжджав у ці краї не лише у теплий сезон.
Ірина Староселець, Укрінформ
Арабатська Стрілка – Херсон
Фото автора та Олександра Харчикова