Коли 5 жовтня викладачку Тетяну Кузьміч випустили з херсонського слідчого ізолятора, не всі були раді її свободі. Крім матері, біля СІЗО жінку зустрічали й активісти місцевої самооборони. Один із них облив жінку марганцівкою, а інша знімала все це на смартфон.
Така, здавалось би, малопримітна подія не залишилася непоміченою російськими медіа. “Херсонские нацисты начинают травлю освобожденной учительницы русского языка» – під таким заголовком новина про це вийшла на відомому своїм антиукраїнським спрямуванням сайті “Политнавигатор”.
Інтерес подібних ресурсів до викладачки Херсонської академії неперервної освіти Тетяни Кузьміч не був випадковим. За даними Служби безпеки України, ще в 2015 році цю жінку завербував співробітник ФСБ РФ під час її перебування в тимчасово окупованому Криму. За версією слідства, вона отримала завдання збирати розвідувальну інформацію про військові об’єкти та співробітників СБУ. Кузьміч також мала вивчати суспільно-політичну обстановку у південному регіоні України, передавати дані про діяльність місцевих органів державної влади і управлінь, неурядових міжнародних фондів та організацій і окремих лояльних до РФ політичних та громадських діячів.
Крім роботи в академії жінка очолює громадську організацію “Руська національна громада “Русичъ”, а в 2014 році захистила дисертацію з теми “Формування соціальної компетентності старшокласників засобами слов’янської культури”.
Затриманій за підозрою у державній зраді Тетяні Кузьміч суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю виходу під заставу в 560 тис. грн. Після сплати цієї суми жінка вийшла на волю.
Антиукраїнські сайти мають велику аудиторію
“Политнавигатор” та деякі подібні йому заборонені на території України інтернет-ресурси детально висвітлювали свою версію історії з затриманням Тетяни Кузьміч. Частина цих медіа мають достатньо велику російськомовну аудиторію в різних країнах. Читають їх й українці, які навчились обходити блокування сайтів або мають доступ до російських соціальних мереж “Однокласники” та “Вконтакте”, проти яких у нашій країні запроваджені окремі санкції.“Политнавигатор” разом із порталами з такими промовистими назвами як “Новороссия”, “Антифашист”, “Русская весна” ще в 2017 році потрапили до списку прокремлівських інтернет-ресурсів, доступ до яких в Україні тодішнє Міністерство інформаційної політики рекомендувало закрити. За даними відомства, вказані сайти розпалюють міжетнічну і міжнаціональну ворожнечу, закликають до повалення конституційного ладу і зміни територіальної цілісності України, а також порушують законодавство про декомунізацію.
Пізніше міністерство доповнило свій перелік ще 21 рекомендованим до заборони в Україні сайтом, які містять російську пропаганду щодо Криму або є рупорами російських окупаційних військ в непідконтрольних регіонах Луганської і Донецької областей.
Інформаційна війна, елементами якої були заборонені в Україні сайти — не просто слова. Саме Міністерство інформаційної політики створили в розпал збройної агресії Росії з метою забезпечення інформаційного суверенітету нашої країни. А головною його функцією називалось “відбиття інформаційних атак проти України”. Нині це завдання покладене на Міністерство культури та інформаційної політики.
Ми провели моніторинг деяких включених до списку заборонених в Україні проросійських медіа і переконалися: вони продовжують активно висвітлювати не лише ситуацію в нашій країні, а й особливу увагу приділяють Херсонській області. І це не випадково, адже Росія досі хоче мати свій вплив на південний регіон, не в останню чергу через його сусідство з окупованим Кримом. До того ж, за її логікою Херсонщина є прикордонною територією, яка межує з Російською Федерацією. Судячи з цих публікацій, інформаційна війна проти України, ознаками якої є необ’єктивність, використання мови ворожнечі, маніпуляції, перекручування фактів і подача матеріалів за типом жовтої преси, навіть не збирається припинятися.
Каховський обеліск, музей Вишні та інші
Одним із найбільш відвідуваних ресурсів є вже згадуваний “Политнавигатор”, який позиціонує себе як портал “новин України та Росії”. Восени на цьому сайті було розміщено 29 матеріалів про Херсонську область (станом на 22 листопада). В чималій частині з них містяться коментарі екс-народного депутата України Олексія Журавка, проти якого відкрите кримінальне провадження за фінансування тероризму. Останні роки він переховується в Росії та перебуває в розшуку СБУ.Що ж саме писали про Херсонщину на “Політнавігаторі”?
Про вибори міського голови Херсона. “Херсонцы при рекордно низкой явке сделали максимально неразумный выбор” – так називалася стаття з критикою через необрання на посаду мера кандидата від проросійської “Опозиційної платформи — За життя”.
Найбільше ж присвячених Херсонщині публікацій в “Політнавигаторі” стосувались вже згадуваної викладачки Тетяни Кузьміч, яку звинувачують в державній зраді. Їхні автори стверджують, що “єдиною провиною жінки є її відкрита дружня позиція по відношенню до Росії та російської культури, її професійна та громадська діяльність, спрямована на налагодження культурних зв’язків з РФ”.
Не менш промовистими були заголовки та зміст у публікаціях зі схожими історіями, пов’язаними з переходом шкіл на державну мову навчання і переслідуваннями, які нібито мали місце в деяких навчальних херсонських закладах за намір їх співробітників провести спільні заходи з сумнівними російськими організаціями.
25 матеріалів про Херсонщину цієї осені вийшло на сайті Украина.ру — створеному в травні 2014 року мультимедійному виданні, який разом із “міжнародним агентством Sputnik” входить до складу Федерального державного унітарного підприємства “Международное информационное агентство “Россия сегодня”, керівниками якого є знані російські пропагандисти Дмітрій Кісєльов та Марґаріта Сімоньян. За даними російської Вікіпедії, на початок 2020 року середньодобова кількість відвідувачів сайту Украина.ру складала біля 400 тисяч, а число відвідувань досягало 1 мільйона на добу.
Серед нещодавніх публікацій сайту Украина.ру — новина про відкриття 28 жовтня відновленого в Каховці пам’ятника російським більшовикам на честь боїв 1920 року. В ній йдеться, що на цій події були присутні голова Каховської райдержадміністрації Сергій Перетятько і його заступник Андрій Сєров. Насправді ж Перетятько не лише там не був, а ще й виніс догану Сєрову за участь у відкритті обеліску.
Дісталось “на горіхи” й ініціаторам відновлення музею письменника Остапа Вишні в Кринках. “Под Херсоном открыли музей в честь писателя Вишни без подлинных экспонатов”, – заявляє Украина.ру. І стверджує: “Главный прикол проекта заключается в том, что в экспозиции представлены только две подлинные вещи, принадлежавшие классику украинской юморески”.
На кримському сайті агентства “РИА Новости Крым” цієї осені ми нарахували 5 публікацій про Херсонщину. Одна з них – вже згадувана історія під заголовком “На Украине начали травлю музыкальной школы из-за русских песен”.
“Мета пропаганди — підрив довіри”
Як нагадує естонський журналіст Олег Самородній, одним із елементів інформаційної війни Росії є запуск вигідної їй інформації через різноманітні маргінальні сайти або організації.– На них ніхто не звертає увагу, поки впливові російські медіа не починають цитувати їх як джерела. Яскравим прикладом цього є доля колишнього бандита Сергія Аксьонова. До того як його “поставили” “прем’єром” Криму, він очолював партію “Русское единство”. Вона була абсолютно маргінальною політичною силою, яка не мала жодного значення та ні на що не впливала. Коли ж почалась криза і Москві потрібна була слухняна маріонетка — Аксьонов знадобився, – пояснив Самородній.
За словами власкора агентства “Укрінформ” в країнах Балтії Олега Кудріна, Україна до початку збройної агресії Росії не приділяла належної уваги своєму інформаційному простору та фактично жила життям РФ, її зірок, її політиків і аналітиків.
– Події 2014 року показали, наскільки це може бути небезпечно і обернутися прямою агресією, – сказав він.
Першими боротися з перекрученою інформацією та проросійською пропагандою про події в Україні почали волонтери. Завдяки ним з’явилось декілька ініціатив, найвідомішими з яких стали StopFake та “По той бік новин”. І їхня актуальність не зменшується, адже Росія продовжує шукати нові способи, як повернути свій вплив на Україну, Естонію та інші країни, які колись насильно включили до складу СРСР.
– У російських медіа нема особливої популярності в Естонії, оскільки вони мають низьку мораль і працюють здебільшого дуже непрофесійно, не приховуючи свого зв’язку з РФ. До того ж естонці історично підозріло ставляться до всього, що виходить з Росії, – розповів естонський журналіст, колишній головний редактор наймасовішої газети Postimees Лаурі Гуссар.
Саме тому одним із завдань журналістів він вбачає викривати російську пропаганду і маніпуляції. Робити це можуть навіть будь-які користувачі соцмереж, що стали одним із основних каналів поширення подібної інформації.
Як нагадує співзасновниця StopFake Ольга Юркова, критика української влади і реформ є одним із основних напрямків, в якому працює російська пропаганда. Її метою є підрив довіри як основи демократії між суспільством та владою, а також усередині громадянського суспільства.
– Без цієї довіри неможливо побудувати успішну державу і сильне суспільство, – наголосила Ольга Юркова. – Тож не варто у цьому грати на руку ворогу.
Світлина автора, зроблена під час початку окупації Криму Російською Федерацією в березні 2014 року.
Новий день