Науковці сперечаються: Відновлювати чи залишити Великий Луг?

Зображення: Мост

6 червня 2023 року, російські військові зруйнували дамбу Каховської ГЕС біля тимчасово окупованої Нової Каховки на Херсонщині. Через 12 днів, 18 червня, Каховське водосховище фактично припинило існування. За даними прокуратури, тоді було підтоплено 80 населених пунктів, а 16 тисяч людей залишилися без домівок. Цей воєнний злочин Росії мав катастрофічні наслідки для екології, унеможливив сільськогосподарську діяльність та негативно вплине на економіку і демографію України.

Щоб подолати наслідки, існують два основні шляхи: повне відновлення комплексу споруд ГЕС та водосховища, або тільки водосховища. Однак думки науковців та експертів різняться. Частина з них розглядає ці події як шанс для повернення природних екосистем Великого Лугу, тоді як інші наполягають на необхідності відновити штучну водойму. У березні 2024 року Кабінет Міністрів України ухвалив заборону на зміну цільового призначення земель Каховського водосховища.

Чому потрібно відновлювати водосховище

Науковці Херсонського державного аграрно-економічного університету стверджують, що відмова від відбудови Каховського водосховища може призвести до довготривалих екологічних, соціальних та економічних проблем для півдня України. У 2024 році Віталій Пічура, Лариса Потравка та Павло Кутіщев опублікували дослідження у статтях «Каховське водосховище: до і після підриву дамби гідроелектростанції» та «Вплив російської збройної агресії на стан акваторій Дніпровсько-Бузької естуарної системи та Чорного моря».

У цих роботах вони дійшли висновку, що відмова від відновлення матиме погані наслідки для природного середовища, негативно вплине на економіку та якість життя приблизно мільйона людей. Дослідники наголошують, що Каховське водосховище, створене в середині XX століття, було ключовим елементом водогосподарської системи півдня колишнього СРСР. Попри значні втрати земель і переселення великої кількості людей, воно стало основою для забезпечення регіону водою, розвитку сільського господарства, енергетики, судноплавства та рибного господарства. Завдяки водосховищу працювало водопостачання понад 140 населених пунктів, де мешкало понад мільйон людей.

Водосховище також живило найбільші канали півдня України, від яких залежало зрошення сотень тисяч гектарів земель у посушливій степовій зоні. Найбільша кількість води з цих каналів споживалася промисловістю (71,15–73,56%), на зрошення йшло 18,04–23,60%, на потреби населення – 4,89–7,98%, а на інші потреби – 0,36–0,42%.

Крім того, водосховище використовувалося для судноплавства, і без нього не може працювати порт Нікополь. Каховське водосховище також забезпечувало 22% вилову прісноводної риби для українського ринку. Дослідники вважають, що підрив Каховської ГЕС спричинив не лише масштабну гуманітарну та екологічну катастрофу, але й порушив цілісну систему управління водними ресурсами регіону. Зникнення водосховища призвело до проблем з водозабезпеченням міст, промислових підприємств і сільського господарства, особливо гостро це позначилося на зрошуваному землеробстві, що було одним із фундаментів економіки південних областей. Втрата водосховища також означає скорочення популяцій риб, погіршення умов для судноплавства та ризики для багатьох підприємств, діяльність яких залежить від великої кількості технічної води.

Після спуску води на колишньому дні водосховища активно формуються нові природні екосистеми, що є аргументом для тих, хто виступає проти відновлення водойми. Проте науковці Херсонського державного аграрно-економічного університету наголошують, що це питання не можна розглядати лише через призму локального відновлення природи. Необхідно враховувати весь комплекс змін у басейні Дніпра та на прилеглих територіях. За їхньою оцінкою, довгострокове збереження території без водосховища може призвести до деградації земель, погіршення водного балансу та подальшого опустелювання південного степу. Особливо вразливими є райони, де природних запасів вологи недостатньо для стабільного ведення сільського господарства.

Науковці підкреслюють, що проблема виходить далеко за межі енергетики. Хоча Каховська ГЕС виробляла в середньому близько 1,42 млрд кВт/год електроенергії на рік (менш ніж 1% від загального споживання України), вона забезпечувала енергосистему маневровими потужностями для збалансування пікових навантажень, а також постачала електроенергію для систем забезпечення роботи Запорізької АЕС. У 2025 році Президент України Володимир Зеленський заявив, що на відбудову Каховської гідроелектростанції знадобиться близько 2 млрд євро. А Каховське водосховище, за словами науковців, було критично важливим для водопостачання та зрошення, забезпечуючи роботу промислових підприємств, аграрного сектору та комунальної інфраструктури.

Ігор Пилипенко, декан факультету біології, географії та екології Херсонського державного університету, доктор географічних наук, професор, вважає найсерйознішими наслідками підриву Каховської ГЕС довгострокові зміни в економіці, природному середовищі та системі життєзабезпечення південних регіонів. Науковець зазначає, що саме ці процеси визначатимуть справжню ціну трагедії у найближчі роки. На думку Ігоря Пилипенка, відмова від відновлення водосховища з часом перетворить значну частину Херсонщини на аналог «зернового поясу» у США. Він пояснює: «Там є території з щільністю населення – сім людей на квадратний кілометр, бо майже вся земля – рілля. Уявимо собі: деокупована вся Херсонська область, і Україна відмовляється відновлювати Каховське водосховище, від якого залежать сотні тисяч людей. Куди ми їх подінемо?».

«На територіях Херсонщини, де на зрошуваних землях розвивалося овочівництво, – каже науковець, – чисельність мешканців в одному селі чи селищі коливалася від 730 до 1300 людей. У районах із низькими показниками зрошення, де пріоритетними сільгоспкультурами були зернові, чисельність населення в одному сільському населеному пункті – від 280 до 325 людей при середньому розмірі села для Херсонської області – 650 людей».

Чому потрібно залишити Великий Луг

Обговорення майбутнього Каховського водосховища сьогодні полягає у пошуку балансу між екологічним відновленням і соціально-економічними потребами регіону. Іван Мойсієнко, член правління Української природоохоронної групи, професор, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету, вважає екологічну складову пріоритетною. «Я сподіваюсь, – казав науковець у нещодавньому коментарі для журналістів, – що там (на місці Каховського водосховища) буде найбільший в Європі заплавний ліс. Це дуже добре. Бо ми можемо говорити про мільйони тон вуглекислого газу (парникового) в атмосферу, який викидається в атмосферу через війну. Тому Великий Луг дуже потрібен. Ця екосистема – дуже продуктивна, вона швидко росте, акумулює багато вуглекислого газу. Це знижує негативний вплив війни на нашу територію. Система стабілізується. Зрозуміло, що кожен рік будуть якісь зміни. Але принаймні частина колишнього Каховського водосховища має піти під національний природний парк».

У 2025 році науковці дослідили 11 ділянок на колишній водоймі та виявили рекордний ріст верби. Подекуди окремі екземпляри сягають 7 метрів заввишки. Також дослідники вивчили зарості тамарикса галузистого в околицях села Мар’їнське. Крім цього, члени експедиції виявили низку рослин, які раніше не відмічалися на дні водосховища. Серед них: Chondrilla juncea (Хондрила Ситникоподібна), Euphrosyne xanthiifolia (Чорнощир Звичайний), Atriplex micrantha (Лутига Дрібноцвіта), Atriplex tatarica (Лутига татарська), Juncus gerardi (Ситник Жерара).

Українська природоохоронна група закликає до обережного підходу до екологічної складової, підкреслюючи, що «були знищені значні частини популяцій окремих видів флори і фауни. Деякі зникли майже повністю. Аби не втратити ці види взагалі, необхідно терміново зберегти залишки популяцій».