Зображення: ШІ
Вночі з 2 на 3 червня на Запорізькій атомній електростанції о 23:44 вимкнулось світло. Не в одній кімнаті – на всій найбільшій атомній станції Європи. Це вже 17-й раз з початку повномасштабної війни і 5-й лише цього року. Щоразу, коли це трапляється, весь світ затримує подих.
Що взагалі сталося — пояснюємо просто
Росія вдарила дроном по підстанції «Нікопольська» на правому березі Дніпра — тобто на підконтрольній Україні території. Підстанція пошкоджена, і через це відключилась єдина лінія електропередачі «Феросплавна-1», яка живила ЗАЕС.
Важливо зрозуміти парадокс: Росія вдарила по українській підстанції і цим знеструмила власноруч захоплену атомну станцію. Навмисно чи ні — питання відкрите. Але саме так це сталося.
На станції автоматично запустилися резервні дизель-генератори. Вони забезпечили роботу критично важливих систем. Приблизно за годину живлення відновили. Але запас дизельного пального на таких генераторах — лише на 10 днів. Якби відновлення затяглося — рахунок пішов би на дні.
Чому атомна станція без струму — це катастрофа
Тут є момент, який багато хто не розуміє. ЗАЕС давно не виробляє електрику — всі шість реакторів зупинені ще у 2022 році. Але зупинені реактори все одно залишаються гарячими зсередини: ядерне паливо продовжує виділяти тепло ще роками після зупинки. Це фізика, яку не можна відключити.
Щоб паливо не перегрілось — його треба постійно охолоджувати водою. Для цього потрібні насоси. Насоси потребують електрики. Немає струму – немає охолодження. Немає охолодження – паливо перегрівається. Перегрів – це Чорнобиль або Фукусіма.
Саме тому МАГАТЕ після кожного блекауту нагадує одне і те ж: «Кожна втрата зовнішнього живлення створює пряму загрозу ядерній та радіаційній безпеці». Це не перестраховка — це фізичний факт.
Як Каховська ГЕС зробила все ще небезпечнішим
До червня 2023 року ЗАЕС охолоджувалась водою з Каховського водосховища. Коли Росія підірвала Каховську ГЕС, водосховище зникло. Збитки від підриву перевищили 14 мільярдів доларів — і серед них цей невидимий ризик для АЕС.
Зараз станція використовує власний ставок-охолоджувач. Але його наповнення залежить від насосів — а насоси знову ж таки потребують електрики. Дослідження наслідків підриву ГЕС на Херсонщині тривають — і ЗАЕС у цьому переліку наслідків теж присутня.
Що таке «єдина лінія» і чому це жахливо
До травня 2025 року ЗАЕС мала два джерела зовнішнього живлення: дві різні лінії електропередачі. Це базовий принцип ядерної безпеки — завжди мати резерв.
Але поступово обидві лінії були пошкоджені або відключені через бойові дії. З вересня 2025 року станція тримається лише на одній лінії — тій самій «Феросплавна-1», яку вночі знеструмив дрон. Тобто весь захист від ядерної катастрофи тримається на одному дроті. І цей дріт вже рвали 17 разів.
МАГАТЕ понад два місяці попереджає: станція залежить лише від однієї лінії, і це критична вразливість. Реакція — стандартна: «глибоке занепокоєння». Жодних реальних дій.
Це далеко від Херсонщини — чи ні?
ЗАЕС стоїть в Енергодарі на лівому березі Дніпра — приблизно за 130 кілометрів від Херсона вгору по річці. Нікополь, підстанція якого постраждала вночі — навпроти Херсонщини через Дніпро.
При серйозній ядерній аварії на ЗАЕС зона ураження залежатиме від вітру. Але Херсонщина — у зоні ризику. Після підриву Каховської ГЕС регіон вже пережив одну екологічну катастрофу. Друга — ядерна — була б несумісна з будь-яким поверненням людей додому.
Тому кожен блекаут на ЗАЕС — це не просто новина про атомну станцію десь далеко. Це новина про те, наскільки близько знаходиться наступна катастрофа.
Чому 17 разів — і нічого не сталось?
Дизель-генератори поки що справляються. Персонал — українські спеціалісти, які продовжують працювати під окупацією у надзвичайно складних умовах — щоразу утримує ситуацію. Енергодар під окупацією — місто, де живе більшість персоналу станції — перебуває під постійним тиском.
Але кожен наступний блекаут — це нова ставка в рулетці. Поки що куля минала. Питання в тому, скільки ще разів можна так грати.
Інформація актуальна станом на 3 червня 2026 року. Стан на ЗАЕС відстежує місія МАГАТЕ на сайті iaea.org.
Коментарів ще немає