Оперу "Матері Херсона" про викрадених дітей покажуть у Метро

Зображення: Суспільне Херсон

Український композитор Максим Коломієць створив оперу “Матері Херсона” про українських матерів, які шукають своїх дітей, викрадених російськими окупантами. Прем’єра опери відбудеться в Метрополітен-опері Нью-Йорка в сезоні 2027–2028 років, а 4 червня її ексклюзивно покажуть у Національній опері України.

Історія створення та задум опери

Тема викрадених Росією дітей стала центральною для опери “Матері Херсона”. Композитор Максим Коломієць, один із співзасновників українського ансамблю сучасної музики Ensemble Nostri Temporis, працював над твором на лібрето Джорджа Бранта. Він отримав вищу освіту в Національній музичній академії України, а також у Вищій школі музики і танцю в Кельні.

За словами генерального директора Метрополітен-опери Пітера Ґелба, ця опера є формою культурної підтримки України. Він наголосив, що твір “фіксує реальність війни” та засвідчує сміливість українського народу.

На початкових етапах обговорювалися різні варіанти сюжету. Серед них були ідея поставити одну з попередніх опер Коломійця “Nich”, яка є більш абстрактною, або створити твір про Майдан як початок війни. Також розглядалася опера, що базувалася б на певній історичній або сучасній постаті.

Проте, зрештою, команда дійшла висновку, що потрібна тема, яка глибоко пов’язана з війною в Україні, має універсальний людський вимір і придатна для художньої обробки, навіть якщо використовуватиме документальні матеріали. Джордж Брант запропонував тему викрадених дітей та матерів, які вирушають на їх пошуки. Ця ідея виникла навесні та на початку літа 2023 року, коли з’явилося багато свідчень і медіаматеріалів про повернення дітей, викрадених Росією. На сьогоднішній день вдалося повернути менше 500 дітей із двадцяти тисяч, що підкреслює гостроту цієї проблеми. “Це історія про одну з найглибших людських травм: втрату дітей, насильство над беззахисними, руйнування родин”, – зазначив Коломієць.

Український погляд та особливості лібрето

Хоча лібрето писав американець Джордж Брант, а диригуватиме концертною версією канадська диригентка Кері-Лінн Вілсон, Максим Коломієць запевняє, що український погляд в опері є невід’ємним. “Знаєте, якби я дуже захотів і поставив би собі за мету зробити цю оперу не українською, в мене б навряд чи вийшло. Я українець, тож апріорі пишу українську музику”, – пояснив композитор. Він додав, що саме американські колеги часто пропонували інтегрувати українські народні пісні та теми, що вдалося органічно вплести у твір.

Композитор також розповів про використання українських колискових в опері. Незважаючи на те, що фольклор не є його основною спеціалізацією в академічній музиці, для цього проєкту йому довелося заглибитися в дослідження. “Виплила дуже смішна проблема: колискова Джорджа Бранта має музичний розмір три чверті, а всі українські колискові — на дві чверті (сміється)”, – поділився Коломієць. Після багатьох пошуків йому вдалося знайти відповідну колискову та внести невеликі зміни до англійського тексту лібрето, щоб вона “лягла” гармонійно. Важливо було також обрати відому колискову, яку знають українці з різних регіонів, щоб уникнути дисонансу, наприклад, якщо “мати в Херсоні співає якусь колискову з Гуцульщини”.

Дослідження та документальні свідчення

Робота над лібрето була командною. Хоча Джордж Брант писав текст, уся опера базується на документальних матеріалах, свідченнях та масштабному дослідженні. Брант працював з відкритими джерелами, переглядав інтерв’ю та документальні фільми. Важливу роль відіграв фонд Save Ukraine, який надав значний масив свідчень.

Українські учасники команди, зокрема кураторка Саша Андрусик, долучалися до дослідницької роботи. Вона допомагала Бранту з культурним контекстом, надавала списки для читання та проводила інтерв’ю з підлітками, які виїхали з окупованих територій, а також з працівниками Центру захисту прав дитини та фахівцями, що документують маршрути вивезення українських дітей до Росії.

Андрусик також коментувала перші версії лібрето, звертаючи увагу на аспекти, пов’язані з українським культурним контекстом, досвідом життя в окупації та деталями, які могли б здатися неприродними або неточними для українського слухача. Максим Коломієць був вражений фінальним текстом Джорджа Бранта: “Він дуже добре направляв мене: в який бік треба писати, яку емоцію передати. У героїв опери є реальні прототипи, утім, ви вдаєтеся до узагальнених образів. З чим пов’язане це рішення? У героїв опери є реальні прототипи, але ми від самого початку розуміли, що це не буквальна реконструкція чи вербатим-театр. Опера все ж працює інакше: вона потребує певного рівня узагальнення, концентрації досвіду”.

В опері кілька сюжетних ліній та персонажів, створених на основі різних свідчень. Ці історії об’єднуються у спільний простір, де герої взаємодіють, навіть якщо в реальності вони могли не зустрічатися.